Далее текст на языке оригинала
Ядерна валізка путіна вже не виглядає загрозою вселенських масштабів, образ демонічного диктатора прокисає на очах.
Погрози ядерного удару переслідували Захід, наче прокляття, всі ці роки. Кожна вібрація в напрямку кремля, — чи то санкції, чи то поставки нової зброї Україні — розглядалися під лупою “агресивної ескалації” Путіна і загрози ядерного удару. Демократичний світ застрягав у заторах дискусій щодо танків і літаків, що вже говорити про атаки на росію… Вивірений шантаж Кремля працював довгі роки. Сміливий наступ ЗСУ на Курщину вкотре розвіяв всі сумніви в тому, що “червоні лінії путіна – лише слова, а росія – не така сильна, як заведено було вважати”, пише The Guardian.
“Україна має право захищати себе — і за потреби на російській території, як це зараз відбувається”, — SPIEGEL.
“Що я думаю про Курськ? Сміливо, блискуче, гарно. Продовжуйте так само”, — Американський сенатор-республіканець Ліндсі
Прорив кордону запевнив наших заляканих партнерів в очевидному: ядерні погрози — це лише частина інформаційно-психологічної операції бункерного, а не реальна стратегія РФ. Тим паче якщо над душею у путіна сидить старший брат з Китаю, в плани якого ядерна зима не входить.
Тепер дійсно слід розвʼязати руки ЗСУ: українські воїни вільні використовувати на території агресора Bradley, Leopard, HIMARS, але в чорний список заборон входять британські Storm Shadow, американські ATACMS, і на озброєнні досі немає Taurus. Схоже, це вже питання часу, але саме він — в особливому дефіциті.