Перед нами постає новий Янукович. Відмінність лише в тому, що його прапори – зелені, в політиці він розбирається трохи гірше за «папєрєдніка», а ще він трохи ліберальніший і усміхненіший. Але для держави це не дає ніякого позитиву. Ми скочуємося на дно.
Нагадую про події, що відбулося протягом календарного місяця (можливо, комусь треба освіжити пам’ять):
- «Обмін полоненими» – повністю на умовах Росії, Україна видає злочинців з «Беркуту», рятуючи їх від відповідальності за вбивства Небесної Сотні;
- Влада продовжує готуватися до наступного нормандського саміту і планує відступ ЗСУ з ще 3-х пунктів, при цьому ніякого перемир’я нема, кількість убитих і поранених тільки за 3 тижні січня перевищує кількість загиблих за весь грудень;
- Влада продовжує загравати з Путіним, говорячи про те, що це не війна з РФ, а «війна на Сході», вітаючи Путіна з Новим роком, проводячи неофіційні консультації з росіянами в Омані й при цьому відкладаючи виліт до Києва в умовах трагедії в Тегерані, загибелі громадян України;
- Попри абсурдність «доказів» прокурорів і далі під вартою залишаються Яна Дугарь, Андрій Антоненко, Юлія Кузьменко;
- Заступником голови ДБР призначено адвоката Януковича Бабікова;
- Намагаються посадити колишнього представника президента в Криму Бориса Бабіна (при чому в останні роки Бабін був критиком Порошенка, який користується особливою «любов’ю» влади);
- Міністри і депутати піднімають собі зарплати, попри диру в бюджеті та стагнацію економіки.
І це далеко не повний перелік дій влади, які дуже нагадують політику «Фьодорича».
Тож робімо правильні висновки й готуймося до дії. Як діяти? Очевидно, що ми маємо добиватися дострокових виборів президента і парламенту. Або, принаймні, вимагати зміни в Конституції задля перетворення України на парламентську республіку, де у президента будуть суто церемоніальні функції.
Владі варто замислитися над своїм найближчим майбутнім – якщо буде новий Майдан, то ані в Ростов, ані в Оман вже утекти не вдасться!
Головне, громадянське суспільство має готуватися до відповідального протесту, наслідком якого має бути ні в якому разі не повернення Порошенка, Яценюка, Тимошенко, Гройсмана до влади чи, тим паче, підсилення ролі Авакова. Попри позитивні речі, які робили вищезазначені політики протягом 2014-2019 років, влада повинна бути у не просто нових і більш фахових людей, а в українців з чітким усвідомленням того, з ким воюємо, куди рухаємося, якою мовою говоримо і яких героїв шануємо.
P.S. Попри необхідність координації з всіма проукраїнськими опозиційними силами, повернення на свої попередні посади, наприклад, Порошенка й інших провідних державних діячів 2014-2019 рр. несе масу ризиків. Повернення до влади людей з величезним антирейтингом в плані довіри неодмінно призведе до повторення політичної кризи, нового невдоволення і нових перевиборів.
Тому я особисто – за парламентську модель. Україна потребує десакралізації посади президента.
І взагалі, ментально та історично нам ближча саме парламентська модель, як, наприклад, ізраїльтянам чи італійцям. Он в Італії теж постійні політичні перетрубації, перевибори, корупційні скандали, перманентний стан “душевної анархії”, регіональні відмінності. Але нічого, живуть, є членами ЄС і НАТО, економіка успішно розвивається. Вони впоралися – і ми впораємося.
Сергій Пархоменко, директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД імені Олександра Никонорова