Парламентські вибори-2019 завершились безпрецедентним результатом: вперше пропрезидентська сила отримала у Верховній Раді «монобільшість». 29 серпня під купол зайшли 254 «слуги народу». Але хто стоїть за цими новими обличчями влади? Чи справді відбулося задеклароване Володимиром Зеленським повне перезавантаження політикуму? Адже у регіонах на політичні процеси й досі впливають тіньові ляльководи із сумнівним бекграундом.
Нещодавно проєкт «Схеми» оприлюднив прізвища так званих «тіньових диригентів», які впливали на формування списків майбутніх народних обранців та дії штабів Зе-команди в регіонах. Зокрема, на Харківщині неофіційним куратором провладної партії називають експомічника Артема Пшонки – Вадима Слюсарєва.
Зокрема, пан Слюсарєв засвітився на одному з фото, викладених офіційним очільником штабу «Слуги народу» в Харківській області Павлом Сушком 21 квітня після переконливої перемоги Володимира Зеленського у другому турі президентських перегонів.
І хоча пан Сушко заперечує вплив Слюсарєва на роботу «Слуги народу» в регіоні та формування списку мажоритарників, як показало розслідування «Схем», Вадим Олексійович має тісні бізнес-зв’язки як мінімум із четвіркою новообраних від Харківщини парламентарів – Андрієм Одарченком (округ №170), Олександром Бакумовим (округ №173), Олексієм Кучером (округ №179) та Дмитром Микишею (округ №181).
У липні цього року Харковом навіть ширилися чутки про те, що «король Гоптівки», як позаочі називають колишнього прикордонника Слюсарєва, може стати новим губернатором області. Та наразі пан Вадим залишається «сірим кардиналом».
Утім, вплив його досить помітний і простягається вже далеко за межі Харківщини. Так, 9 вересня президент Володимир Зеленський призначив на ключові посади Державної прикордонної служби двох протеже Слюсарєва: першим заступником голови ДПСУ став Володимир Нікіфоренко, заступником очільника відомства призначений Вадим Ченчик.
Зокрема, у 2013-2015 рр. пан Нікіфоренко (відомий як Вова Кефір – ред.) працював під началом Вадим Слюсарєва в Управлінні внутрішньої безпеки департаменту персоналу адміністрації ДПСУ; «проєктом Слюсарєва» інсайдери називають і експомічника начальника регіонального управління з міжнародного співробітництва Східного регіонального управління ДПСУ – Вадима Ченчика.
Стрімке кар’єрне і фінансове зростання експрикордонника, колишнього очільника відділення прикордонного контролю КПП «Гоптівка» на кордоні з Росією Вадима Слюсарєва пов’язують із двома Артемами – Пшонкою та Анпілоговим.
Протягом депутатства сина одіозного колишнього Генпрокурора Віктора Пшонки – Артема (2006-2012 рр.) пан Слюсарєв був помічником молодого парламентаря. Вадима також називають другом дитинства Пшонки-молодшого.
У роки президентства Віктора Януковича Вадим Слюсарєв підіймався кар’єрними сходами максимально швидко: у 2011-му переїхав з Харкова до Києва та очолив Департамент персоналу ВБ адміністрації Державної прикордонної служби України. На цій посаді у 41 рік він отримав звання генерал-майора – такий швидкий зліт досі залишається рекордом для прикордонників.
Подейкують, що саме Слюсарєв, будучи на той момент начальником управління внутрішньої безпеки ДПСУ, забезпечив у лютому 2014-го евакуацію зі столиці майна і цінностей колишнього експрезидента-втікача.
Інсайдери стверджують, що після втечі покровителів з України Вадим Олександрович протягом 2016 року неодноразово відвідував окуповану територію Кримського півострову та переправляв туди документи про свою військову освіту – нібито заради можливого подальшого працевлаштування на державну службу в Росії.
Водночас молодий генерал розпочав і зовсім нову кар’єру – бізнесову. За даними системи YouControl, Вадим Слюсарєв одноосібно або на паях з батьком Олексієм Ігоровичем володіє низкою компаній – зокрема, ТОВ «Фронтера» зі статутним капіталом 4,65 мільйона гривень. Переважно фірми Слюсарєва займаються здачею нерухомості в оренду.
Саме ТОВ «Фронтера» кілька років тому стало фігурантом гучного земельного скандалу.
Так, у 2010-2012 роках тодішній голова Дергачівської РДА Андрій Портнов (надалі був нардепом двох скликань, а на виборах-2019, за іронією долі, вщент програв кандидатові від «Слуги народу»), попри вимоги Земельного кодексу та наявну заборону на відчуження, передав у приватну власність 9 ділянок вздовж автошляху «Харків-Щербаківка» (поблизу КПП «Гоптівка») – нібито для ведення особистого селянського господарства. Зауважимо, що ці землі перебували у державній власності та постійному користуванні Служби автомобільних доріг (САД) Харківщини.
Наступна схема хитра і примітивна водночас: фізичні особи, які отримали дані землі у власність, передають ділянки загальною площею в 1,2 га ТОВ «Онікс-2006», яке змінює їх цільове призначення і згодом передає далі – підприємству «Фронтера». Кінцевими бенефіціарами обох товариств є батько й син Слюсарєви – Вадим Олексійович та Олексій Ігорович.
За словами представників САД, в ході вилучення земельних ділянок керівники та власники товариств «Онікс-2006» та «Фронтера» жодним чином не погоджували свої дії зі Службою автомобільних доріг Харківщини чи Укравтодором. САД неодноразово зверталась до посадових осіб райдержадміністрації Дергачівського району щодо роз’яснення ситуації довкола вилученої землі, але так і не отримала відповіді на свої питання.
Зі свого боку державний реєстратор Ганна Сунцова, яка видала відповідні державні акти, заявила, що не перевіряла факт перетину земельних ділянок та нібито не знала про існування документів, що підтверджують право постійного користування САД цією землею.
За цим фактом у 2015 році військовою прокуратурою Харківського гарнізону було зареєстровано відповідне кримінальне провадження стосовно посадових осіб Дергачівської РДА, чиї протиправні дії завдали державі збитків в особливо великому розмірі.
Проте «віз і нині там». Наразі на віджатих у САД ділянках поблизу українсько-російського кордону розміщені бізнес-об’єкти «Фронтери»: пункт обміну валют, сувенірна крамниця, точки роздрібної торгівлі, паркінг тощо.
Фірма «Фронтера» відома й тим, що ще за часів роботи Вадима Слюсарєва в адміністрації ДПСУ придбала триповерхову адміністративну будівлю поблизу КПП «Гоптівка» – майновий комплекс «Дружба». На третьому поверсі «Дружби» наразі орендує приміщення Харківський прикордонний загін, який не має власної нерухомості. Через це щороку прикордонники сплачують підприємству Слюсарєва близько 900 тисяч гривень орендної плати з бюджету.
Зауважимо, що з нерухомістю самого власника «Фронтери» теж не все просто. В єдиному держреєстрі фізична особа-підприємець Вадим Олексійович Слюсарєв вказав домашньою адресою квартиру в будинку по пр. Банному в Харкові. У тій самій квартирі, судячи з реєстраційних даних, мешкає й співзасновник ТОВ «Слобожанщина АС» – Артем Анпілогов, син колишнього зампрокурора та ексзаступника очільника області Олега Анпілогова.
Анпілогов-старший відомий як один з найближчих друзів харківського мера Геннадія Кернеса та ексгубернатора Михайла Добкіна. Під час Революції Гідності публічно заявляв про неприйняття Майдану і підтримку «Беркута».
У який же спосіб одіозний «король Гоптівки» та ліпший друг синів впливових ексрегіоналів Слюсарєв потрапив до лав харківської Зе-команди й зумів протягнути до верхівки Державної прикордонної служби власних посіпак? ЗМІ висувають кілька гіпотез.
Одна з них – гроші. Як стверджують харківські медіа, Павло Сушко – офіційний голова штабу Зеленського у Харківській області та №28 у партійному списку «Слуги народу» – людина небагата, але після президентської кампанії раптово завів новий «Мерседес» та охорону. Варто зазначити, що сам Вадим Слюсарєв власне відношення до харківської Зе-команди заперечив, проте знайомство з паном Сушком підтвердив – вони колишні товариші по службі.
Також слід зазначити, що у переддень візиту Володимира Зеленського до Харкова у липні цього року Вадим Слюсарєв у заміському комплексі «Дубровський» мав неофіційну зустріч із заступником начальника Головного управління Національної поліції Харківської області В’ячеславом Давиденком.
На думку експертів, нещодавнє перепризначення Юлії Світличної на посаду губернатора Харківської області без додатка “в.о.” підсилює позиції шефа Давиденка – міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, до орбіти якого входить її покровитель ексголова Адміністрації Президента Петра Порошенка і покровитель першої леді Харківщини – Ігор Райнін, який наразі зник з політичної авансцени. До речі, саме за потенційного переведення пані Юлії до столиці (певний час у ЗМІ всерйоз обговорювали можливість її призначення міністром оборони), Вадим Слюсарєв міг претендувати на губернаторське крісло.
Відомо також, що у 2018-му пан Слюсарєв та його родичі перерахували майже 1 мільйон гривень партії «Наші» ще одного представника «харківського клану» в українській політиці – Євгена Мураєва, якого деякі політологи прямо називають креатурою Авакова. Сам пан Євген від зв’язків з очільником МВС відхрещується, проте давньої дружби з Ігорем Райніним не заперечує.
«» уважно стежитиме за роботою «темних конячок» харківської Зе-команди у Верховній Раді, а також за діяльністю нових призначенців ДПСУ. Та продовжить інформувати читачів про переміщення шаховою дошкою українського політикуму загадкових фігур із сумнівним минулим та шлейфом компрометуючих зв’язків.