Зіткнулися з довготривалою втомою, болем у горлі та підвищеною температурою, які не минають тижнями? Можливо, це не просто застуда, а інфекційний мононуклеоз — вірусне захворювання, що вражає переважно молодих людей віком від 15 до 25 років. Часто його називають “хворобою поцілунків” через шлях передачі — зі слиною інфікованої людини.
Причини та механізм розвитку інфекційного мононуклеозу
Збудником мононуклеозу є вірус Епштейна-Барра (ВЕБ), який належить до сімейства герпесвірусів. За даними ВООЗ, до 95% дорослого населення планети є носіями цього вірусу. Потрапляючи в організм, ВЕБ атакує В-лімфоцити — клітини імунної системи, що відповідають за вироблення антитіл. Проникаючи всередину цих клітин, вірус змінює їх генетичний матеріал та змушує активно розмножуватися.
Шляхи зараження мононуклеозом доволі різноманітні:
- Повітряно-крапельний — при кашлі, чханні або розмові з інфікованою людиною
- Контактно-побутовий — через спільний посуд, рушники, зубні щітки
- Через поцілунки — найпоширеніший шлях серед підлітків та молоді
- Трансфузійний — при переливанні крові від інфікованого донора
Передача вірусу Епштейна-Барра відбувається лише від людини до людини. Інкубаційний період триває від 4 до 50 днів, найчастіше становлячи приблизно 2 тижні. Після інфікування вірус залишається в організмі назавжди, перебуваючи в так званому “сплячому” стані під контролем імунної системи.
Характерні симптоми та діагностика мононуклеозу
Клінічна картина мононуклеозу може варіюватися від безсимптомного перебігу до виражених проявів з ускладненнями. Класичний “портрет” хвороби включає тріаду симптомів: гарячку, збільшення лімфатичних вузлів та ангіну. Проте часто можна спостерігати й додаткові ознаки.
Основні симптоми інфекційного мононуклеозу включають:
- Підвищення температури тіла до 38-40°C протягом 1-3 тижнів
- Сильний біль у горлі з гнійними нальотами на мигдалинах
- Збільшення шийних, пахвових і пахових лімфовузлів
- Виражена слабкість та втома, що не минає після відпочинку
- Збільшення печінки та селезінки (гепатоспленомегалія)
- Висипання на шкірі, що нагадують кропив’янку або червоний висип
Діагностика інфекційного мононуклеозу починається з клінічного огляду та збору анамнезу. Лікар-інфекціоніст призначає комплекс лабораторних досліджень для підтвердження діагнозу. У загальному аналізі крові характерними змінами є лейкоцитоз та поява атипових мононуклеарів — особливих клітин крові, що формуються у відповідь на вірусну інфекцію.
Сучасні підходи до лікування мононуклеозу
Специфічного противірусного лікування інфекційного мононуклеозу наразі не існує. Терапія спрямована на полегшення симптомів та профілактику ускладнень. Більшість пацієнтів одужують протягом 2-4 тижнів, але відчуття втоми може зберігатися до декількох місяців.
Основні принципи лікування мононуклеозу включають:
- Дотримання ліжкового режиму в гострій фазі захворювання
- Рясне пиття для запобігання зневодненню
- Застосування жарознижувальних засобів при високій температурі
- Місцеве лікування горла антисептичними розчинами
- У тяжких випадках — призначення кортикостероїдів для зменшення запалення
Важливо розуміти, що антибіотики неефективні проти вірусу Епштейна-Барра і призначаються лише при бактеріальних ускладненнях. Самолікування може призвести до погіршення стану та розвитку серйозних наслідків. Тому при перших ознаках захворювання необхідно звернутися до спеціаліста для проведення правильної діагностики.
Профілактика та можливі ускладнення мононуклеозу
На жаль, специфічної вакцини проти мононуклеозу не розроблено. Профілактика полягає в дотриманні правил особистої гігієни та обмеженні контактів з інфікованими особами. Людина з активною формою інфекційного мононуклеозу залишається заразною протягом усього періоду гострих проявів і ще деякий час після зникнення симптомів.
У більшості випадків мононуклеоз має сприятливий прогноз і завершується повним одужанням. Однак іноді можуть розвиватися ускладнення, особливо при відсутності належного лікування:
- Розрив селезінки — найнебезпечніше ускладнення, що потребує невідкладного хірургічного втручання
- Неврологічні порушення — синдром Гієна-Барре, енцефаліт, менінгіт
- Обструкція верхніх дихальних шляхів внаслідок сильного набряку мигдалин
- Аутоімунна гемолітична анемія — руйнування власних еритроцитів
- Тромбоцитопенія — зниження кількості тромбоцитів у крові
- Хронічний активний ЕБВ-синдром — тривале збереження симптомів протягом місяців або років
Особливої уваги потребують пацієнти з імунодефіцитними станами, у яких мононуклеоз може мати нетиповий перебіг та призводити до серйозних ускладнень. Своєчасне звернення до кваліфікованих спеціалістів клініки інфекційних захворювань дозволяє встановити правильний діагноз та призначити адекватне лікування.