ХОЧЕТЬСЯ ЧУДА І ТРІШКИ ВИНА…

Триптих Олени Перепилиці як візуальна сповідь на вірш Ліни Костенко

Автор статті: Ванда Орлова

Іноді картина — це не просто зображення. Це стан. Як невимовне передчуття або остання краплина терпіння, яка бринить на межі сльози. Саме такою є графічна робота Олени Перепилиці «Диво», презентована в межах авторського проєкту Ванди Орлової «Намалюй мені вірш Ліни Костенко». І в основі — не просто вірш, а сповідь. Тихий надлом душі, в якому вирує усе: втома, пам’ять, гідність і невгасиме бажання дива. «Хочеться чуда і трішки вина» — цей рядок з поезії Ліни Костенко звучить в роботі Олени, як запит до неба. І відповідь на нього художниця дає мовою мистецтва.

«Хочеться чуда і трішки вина»

Хочеться чуда і трішки вина.
Дні пролітають, як сірі перони.
Чорний букет надвечір”я – ворони –
місту підносить струнка далина.
Що ж, я свій вік одробила сповна,
Що ж, я свій вік одробила по-людськи.
Дні облітають, як чорні пелюстки.
Хочеться чуда і трішки вина.
Доки ж ці пута, пора і звільнить.
Де ж ви, мої золоті пасторалі?
Літо літає і осінь дзвенить.
Розпач накручує чорні спіралі.
Де ж мого слова хоч би хоч луна?
Знову пішла Україна по колу.
Знову і знову, ще раз у ніколи?!
Хочеться чуда і трішки вина.

Ліна Костенко

Мисткиня родом із Полтави, з родини художника-графіка, сама викладає майбутнім учителям образотворчого мистецтва. У її роботах — витонченість академічної школи, поєднана з глибиною особистого переживання. Це мистецтво, в якому дисципліна форми не сковує, а підкреслює щирість внутрішнього змісту. У триптиху «Диво» вона зібрала все: біль часу, тугу за втраченим, ностальгію за пасторалями і надрив надії, яка все ще живе. Бо коли слова не можуть сказати — говорить образ.

Читайте також: Як вибрати дитяче ліжко для двох. Поради та рекомендації

Три частини — як три молитви

У центрі композиції — Ангел. Не янголочок із листівки, а майже архетипна постать, що розгортає крила над містом, тримаючи в руках сурму. Цей сурмач — провісник, страж, той, хто не дозволяє тиші перетворитися на забуття. Його звук — ніби відповідь на болісне питання з поезії: «Де ж мого слова хоч би хоч луна?» Ангел Олени — не з релігійного канону, а з нашої земної туги за сенсом.

На лівій частині — молодий місяць. Він стилізований під вишиваний елемент — і це не випадковість. Бо кожна вишивка — це оберіг, і кожен візерунок — це історія. Місяць — як символ очікування змін, нічної тиші, у якій росте надія. І як музика, що виривається з горна Ангела — майже нечутна, але всеосяжна.

Права частина триптиху — дзвін. Глибокий, золотий, пророчий. Це той звук, який лунає всупереч розпачу, який рве спіралі темряви, про які писала Костенко: «Розпач накручує чорні спіралі». Дзвін тут — не церковний атрибут, а голос самої України. Голос, який ніхто не зможе заглушити.

Техніка, що перетворюється на емоцію

Олена Перепилиця — графік. І це відчувається в кожній лінії. Але її графіка — не холодна. У змішаній техніці на папері вона працює з кольорами, що несуть тепло: рожеві, фіолетові, золоті, бурштинові. Ці відтінки нагадують небо на межі дня і ночі, коли не знаєш — то вже вечір, чи ще мить надії на ранок.

Геометричні орнаменти, пір’я, сакральні символи — усе це створює не просто естетику, а систему кодів. Це образи, які ми носимо в собі з дитинства, ще до того, як вчилися читати. Триптих говорить до глядача тією мовою, яку не треба перекладати: мовою інтуїції, спогадів, снів і тремтливої любові до своєї землі.

Читайте також: Артем Семеніхін - представник ВО "Свобода", екс-мер Конотопу наколядував мільйони

Диво, яке вже сталося

Картина не ілюструє поезію. Вона її проживає. Бо Ліна Костенко — це не лише слово, це нерв часу. І триптих «Диво» — не про те, що хочеться чуда, а про те, що воно вже тут. У кольорах, у знаках, у вірі. В потребі говорити.

Бо навіть коли «дні облітають, як чорні пелюстки», навіть коли країна «знову і знову, ще раз у ніколи», хтось усе одно бере папір, малює ангела, сурму, місяць і дзвін. І це — акт спротиву. Це — арт-молитва.

Триптих «Диво» — це не просто витвір мистецтва. Це тихий голос тієї України, яка все ще чекає. Але вже не мовчить.

Персональна Фейсбук сторінка Олени Перепелиці https://www.facebook.com/perepelitsaEO

Виставка проходить у Музеї Театрального, музичного та кіномистецтва України, що на території Києво-Печерської лаври, Київ, провулок Лаврський,9 до 19.07.2025

Організатор: ПУМА AFN (Перша українська мистецька агенція Art Fine Nation)

Кураторка та авторка проєкту «Намалюй мені вірш Ліни Костенко»: Ванда Орлова