“Вагнергейт” перетворився на своєрідну медійну “чорну мітку”, яку кожен учасник цієї історії намагається передати своєму опоненту. Концентрація постправди дійшла до того, що ФСБ Росії виступає промоутером CNN
фото: кадр з відео/YouTube
Інтрига довкола зірваної спецоперації, в ході якої українські спецслужби мали захопити бойовиків із ПВК “Вагнера”, на певний час практично зникнувши з інформаційного поля, в останні дні несподівано почала тріумфальне повернення.
Яке почалося із того, що керівник групи Bellingcat Христо Грозєв повідомив — фільм-розслідування на цю тему вийде на початку 2022 року. “Буде три частини, одна з них – документальний фільм, який продюсує директор з Голлівуду… Це буде початок наступного року. Це буде дуже цікавий фільм”, – рекламував довгоочікуване і неодноразово перенесене творіння Грозєв. Якось, напевно, не задумуючись над тим фактом, що “режисер з Голлівуду” — можливо, не найкраща фішка для журналістського розслідування.
Втім, на цьому справа не завершилася. Оскільки учора до промоції історії взялися гранди медіаіндустрії – компанія CNN. Журналісти опублікували розмову з трьома неназваними “високопоставленими офіцерами української військової розвідки”. Вони, по суті, переповіли всі подробиці спецоперації у версії, яку вже неодноразово чули в Україні — про підставну військову компанію, тонку агентурну гру, і несприятливі фактори, що завадили все це із блиском завершити.
Але при тому акценти у історії були розставлені у дуже зручний для українського президента спосіб. Оскільки з матеріалу випливає, що українська влада сконтактувала з Білоруссю тільки після фактичного провалу спецоперації, вимагаючи видати Києву російських найманців. В цьому контексті згадується тільки про дзвінок Зеленського до Лукашенка — вочевидь, той, що відбувся 5 серпня — під час якого Зеленський вимагає видати “вагнерівців” Україні. Натомість не згадали про те, що білоруські спецслужби “знайшли” вагнерівців під Мінськом саме після наради в президента України, і до цього факту може бути, суто теоретично, причетним хтось із присутніх. Більше того, їх “глибоко законспіровані” джерела в білоруських спецслужбах прямо натякають на те, що знайшли “вагнерівців” самостійно. Що якби автоматично знімає вину з Банкової, і робить зрив операції чи то випадковістю, чи то наслідком поганого планування.
Інший цікавий момент матеріалу CNN полягає в тому, що українські “джерела” журналістів розповідають, що спецоперацію фінансували США. Вартість подібної заяви для російської пропаганди важко переоцінити. Рівно як і потенційну шкоду для подальших контактів та спільних дій між спецслужбами України та США.
Природно, що в Москві негайно реагують на подібний зручний привід — і вже представники ФСБ, можливо, вперше в житті, розповідають, що матеріали американських ЗМІ є “достовірними і об’єктивними”, а російська спецслужба “повністю підтверджує” інформацію CNN, яка є “абсолютно достовірною”.
Втім, після того ФСБ озвучує вже свою версію, що “вагнерівців” до Білорусі заманили не для подальшого захоплення, а для того, щоб “підірвати російсько-білоруські стосунки”. Що виглядає і зовсім непереконливо, якщо зважити на рівень комунікації між Мінськом та Москвою та ступінь залежності режиму Лукашенка від підтримки Кремля.
Тому, як би це не було прикро, слід визнати, що історія з “вагнерівцями” наразі претворилася на своєрідний політичний таран, який всі причетні до події намагаються спрямувати на політичних опонентів. Починаючи від Юрія Бутусова, який однозначно натякає на ймовірність зради — при тому зради без лапок — в оточенні чинного президента. Продовжуючи американськими журналістами, які випускають матеріал, посилаючись на неназвані джерела, який фактично “відбілює” українську владу і списує все на ретельність лукашенківських шпиків. І завершуючи, звичайно, ФСБ Росії, яке визнало факт проведення спецоперації, але повідомляє з цього приводу настільки відверті нісенітниці, щоби всім причетним захотілося про всю цю історію забути.
Звичайно, ми живемо в епоху постправди. А такі справи як операції спецслужб завше відзначалися неоднозначним характером. Але від історії з “вагнергейтом” залишається стійке враження, що у погоні за політичною доцільністю всі без винятку учасники процесу зайшли трохи задалеко. В результаті які б факти не оприлюднив з цього приводу Грозєв — чи хто завгодно інший, – вся подія не викличе жодного значимого суспільного резонансу ані в Україні, ані за її межами.