Є миті, коли життя раптом відкриває перед нами новий горизонт. Для української художниці НаХод-ка (Наталії Ходаковської) таким горизонтом став пензель у 53 роки. До цього були інші турботи, звичні будні, але одного дня — полотно, фарби, і тихий поклик, який уже неможливо було ігнорувати. Так почався її шлях у живописі, який сьогодні веде її до власних виставок, десятків полотен та глибокого діалогу з глядачем.
Пейзаж як відображення душі
Пейзаж у творчості НаХод-ка — це не просто картинка з краєвидом. Це спосіб розповісти про себе, свій внутрішній стан, свою любов до світу. Її полотна — це подих українських полів, тиша карпатських схилів, світло над річковими берегами. Художниця працює в техніці олійного живопису, поєднуючи реалізм, емоційний реалізм і символізм. Кожна робота — мов щоденниковий запис, тільки замість слів тут фарби, світло і тіні.
Вона майстерно грає на межі різних жанрових відтінків пейзажу. Реалістичні роботи відтворюють природу такою, якою вона є, — з точною передачею кольору й фактури. У романтичних пейзажах — ідеалізована краса світу, де небо завжди трошки яскравіше, а трави — соковитіші. Її імпресіоністичні мотиви — це спроба зловити мить: відблиск сонця на воді, тремтіння повітря після дощу, ніжний туман над полем. І зрештою, символічні полотна, де природа стає метафорою — віддзеркаленням людських переживань.
Світло, колір і тиша
Світло у пейзажах НаХод-ка — головний герой. Вона вміє показати ранкову прохолоду крізь блакитний серпанок, щедрий полудень — через густі тіні та теплі відблиски, вечірню задумливість — у золотавих переливах сонця. Кольори — її інструменти для створення настрою. Вони можуть заспокоювати або хвилювати, огортати теплом чи будити тривогу.
Її картини вчать помічати те, що ми часто ігноруємо у повсякденності: як грає проміння на верхівках дерев, як вітер змінює відтінок води, як хмари лягають тінями на далекі пагорби.
Композиція як запрошення
Кожна робота художниці вибудувана так, щоб глядач відчув простір і захотів «увійти» в картину. Лінія горизонту, напрямок стежки, розташування дерев чи води — усе продумано, аби втягнути у свій простір. Це ніби м’яке запрошення прогулятися світом, який вона створила.
Пейзаж як терапія
Творчість НаХод-ка — приклад того, як мистецтво може стати новим сенсом життя. Коли вона взяла пензель, світ навколо наповнився новими барвами. Малювання стало медитацією, способом зупинити час і прожити момент повністю. Її пейзажі часто викликають у глядачів спогади: дитячі канікули в селі, запах сіна, вечори біля річки. Вони не просто зображують природу — вони повертають у стан внутрішнього спокою.
Виставки та шлях уперед
У травні 2025 року відбулася її перша персональна виставка — подія, яка стала символом нового етапу життя. Для художниці це був не просто показ робіт, а відкриття своєї душі людям. І хоча її творчий шлях лише починається, пейзажі НаХод-ка вже знаходять свого глядача, бо у світі, де так багато шуму, вони ніжно промовляють про красу життя.
«Пейзаж — це спосіб зберегти мить і поділитися красою світу», — каже художниця. І справді, її полотна нагадують: ми щодня проходимо повз маленькі дива, не помічаючи їх. Треба лише зупинитися, підняти погляд і вдихнути це світло.
Можливо, саме тому творчість НаХод-ка надихає: вона вчить бачити красу там, де ми звикли її не помічати, і вірити, що ніколи не пізно почати малювати свій власний пейзаж — на полотні чи в житті.
Facebook сторінка мисткині: Наталія Ходаковська