Береза, Ваганян, Єрмолаєв: як таємний архів СБУ висадив у повітря життя трьох людей і вивів полювання на вулиці Відня

Вони з’явилися біля його віденської адреси на початку липня. Борислав Береза — екснардеп, блогер, людина, яка останні півроку методично викладала в мережу архів, здатний поховати десяток кар’єр, — одразу зрозумів: це не випадкові перехожі. Професійне зовнішнє спостереження. Жодних сумнівів, що працюють українські спецслужби. Він уже отримував попередження, що в разі повернення додому на нього чекає класична схема: підкинута зброя, наркотики, сфабриковане провадження. Але тепер діяли за кордоном. У серці Європи.

За два тижні до цього Президент підписав указ про персональні санкції РНБО проти Берези. А за чотири місяці до того на YouTube-каналі політика вийшло перше інтерв’ю з Сергієм Ваганяном — людиною, яка тримала в руках усю тіньову бухгалтерію Служби безпеки часів Баканова. Саме тоді розслідування перетворилося на гру без правил.

Спочатку були санкції

Сьомого липня 2026 року рішенням РНБО Борислава Березу внесли до санкційного списку. Формально — за діяльність, що “загрожує національним інтересам”. Фактично — за те, що він став рупором найгучнішого корупційного викриття останніх років. Санкційний механізм використали не для захисту держави, а для затикання рота. І це не метафора. Це робоча схема, яку сам же Ваганян описав у деталях.

РНБО за задумом мала стати інструментом безпеки. На ділі перетворилася на важіль переділу власності. За свідченнями Ваганяна, проєкти санкційних списків готувалися не в кабінетах аналітиків, а в офісах бізнес-партнерів, а потім через керівництво СБУ продавалися тим, хто хотів зникнути з-під удару. Ціна питання — від п’яти мільйонів доларів готівкою і вище.

Найпоказовіший приклад — дніпровський бізнесмен Вадим Єрмолаєв. Навесні 2021-го він заплатив тодішньому голові внутрішньої безпеки СБУ Андрію Наумову 5 мільйонів доларів. Плюс дві елітні квартири біля Маріїнського парку в Києві. Усе для того, щоб відкласти введення персональних санкцій проти себе і своїх компаній. Санкції таки ввели — але аж у грудні 2023-го, і навіть після цього нічого не закінчилося.

Архів, який коштує життя

Сергій Ваганян (у деяких матеріалах слідства — Міцик) був не просто “гаманцем” при вищому керівництві СБУ. Він — жива бухгалтерська книга. Підприємець, якого оголосили в розшук за заволодіння 21 мільйоном доларів компанії “Самга”, одночасно вільно заходив до центрального апарату СБУ, возив готівку приватними літаками й фіксував усе на камеру. Щомісяця в кабінетах Наумова осідало до 10 мільйонів доларів готівкою. Частину цих грошей перераховували прямо на столі, і Ваганян знімав це на телефон.

Цей архів — десятки гігабайтів фото, відео, документів — у січні–лютому 2026 року ліг в основу серії інтерв’ю на каналі Берези. І тоді ж дублікат матеріалів перейшов у руки екснардепа. Береза став не просто журналістом-викривачем. Він перетворився на власника первинних речових доказів. Тих самих, які НАБУ і САП уже використовують у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 368 ККУ — одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.

Уявіть собі: ви тримаєте в сейфі файли, де видно, як тіньові гроші течуть від бізнесу до верхівки спецслужби. І ці ж файли одночасно передані до суду. У такій ситуації ваша фізична ліквідація — це не просто помста. Це спосіб знищити доказову базу.

Земля, порт і генерал-радник

Київський регіон. Свідчення Ваганяна прямо вказують на те, що начальник Головного управління СБУ в Києві та області Артем Бондаренко забезпечував оформлення земельних ділянок під забудову на структури Єрмолаєва. Це не аматорські наділи під дачу. Це дорога земля в агломерації, яка коштує десятки мільйонів. Після виходу репортажів Берези 22 квітня 2026 року Президент підписав указ №334/2026 про звільнення Бондаренка. Занадто різко, щоб бути збігом.

Одеська область ще цікавіша. Тут той самий Єрмолаєв, уже під санкціями РНБО за бізнес в окупованому Криму та сплату податків до бюджету РФ, отримує в оренду на 49 років 6 гектарів державної землі на березі Дунаю в Рені. Під будівництво приватного портового комплексу. Документи підписує Одеська обласна військова адміністрація. Голова ОВА — Олег Кіпер. Серед співвласників компанії “Потоки”, яка отримала землю, — генерал-майор СБУ у відставці Іван Дралюк. Він же — позаштатний радник того самого Кіпера. Звільнили Дралюка з посади радника лише в серпні 2024-го, коли журналісти підняли шум.

І це все після того, як РНБО визнала Єрмолаєва загрозою нацбезпеці. Обійти власні санкції руками ОВА — тут навіть не схема, а відвертий плювок в обличчя державним інститутам.

Вибух у Монако і вбивство свідка

Двадцять дев’ятого червня 2026 року біля будинку Єрмолаєва в Монако спрацював вибуховий пристрій. Бізнесмен потрапив до реанімації з важкими опіками, його супутниця і неповнолітній син дістали тяжкі травми. Французькі та монакські слідчі досить швидко вийшли на слід можливої виконавиці — громадянки України Анастасії Березовської. Першого липня вона абсолютно законно перетнула кордон і повернулася в Україну. А вже за кілька днів її тіло знайшли закопаним у передмісті Києва.

Сьомого липня спільна операція СБУ, Нацполіції та Офісу генпрокурора затримала двох підозрюваних у вбивстві Березовської. Ними виявилися чинний офіцер Головного управління розвідки Міноборони та колишній правоохоронець. Один із затриманих визнав убивство за попередньою змовою. Слідчі знайшли фінансові перекази на ім’я Березовської. Коли Єрмолаєв вийшов із коми, він прямо заявив про причетність представників ГУР до замаху.

Ось тут і треба зупинитися. Усередині українських спецслужб діють автономні бойові групи, здатні проводити ліквідації і в Європі, і під Києвом. Вони зачищають свідків. А Береза з його архівом — свідок номер один.

Хто замовив Березу?

Загроза більше не виходить від одного центру. Вона розпадається на кілька шарів, і кожен смертельно небезпечний.

Перший шар — колишнє керівництво СБУ, насамперед фракція Баканова—Наумова. Для них архів Ваганяна — це пряма дорога за ґрати. Другий шар — регіональні можновладці на кшталт Кіпера та звільненого Бондаренка, чиї оборудки із землею та портами сплили назовні. Третій шар — тіньові групи всередині ГУР та інших відомств, які вже продемонстрували готовність убивати. І четвертий, політичний шар — Офіс Президента, який використовує санкції РНБО як інструмент політичної розправи.

Кожен із цих гравців має свій мотив нейтралізувати Березу. Одним потрібно заткнути рота. Іншим — вилучити оригінали доказів. Третім — просто прибрати небезпечного свідка, який привертає увагу європейських прокурорів до фактів позасудових розправ.

Австрійський Директорат державної безпеки та розвідки (DSN) уже фіксує інцидент зі стеженням. Береза подав звернення до Ради Європи та Європейського суду з прав людини. Це означає, що розслідування переходить із площини українських міжусобиць у площину міжнародного права. І це єдине, що поки що тримає виконавців на відстані.

Світовий досвід показує: коли державний санкційний апарат стає приватним бізнес-інструментом, країна скочується в некеровану корупційну воронку. Експерти Transparency International неодноразово фіксували, як у постсовєтських країнах “вибіркове правосуддя” та “ручні санкції” руйнують довіру до інститутів. Те, що ми бачимо зараз, — це не просто українська особливість. Це симптом хвороби, яка з’їдає державу зсередини.

Нижче — короткий зріз головних фігурантів, їхніх ролей і того, чим їм особисто загрожує архів Ваганяна.

Стеження у Відні — це не фінальна крапка. Це підготовка. За даними австрійської поліції, осіб, які відстежували пересування Берези, вдалося ідентифікувати. Їхній оперативний почерк залишає мало сумнівів щодо походження. Береза вже передав цю інформацію до DSN, і тепер будь-який необережний крок може спричинити дипломатичний скандал. Водночас у Києві цілком реальною залишається спроба відкрити сфабриковану справу, використати її для запуску механізмів Інтерполу і спробувати дістати екснардепа вже нібито законним шляхом.

Єдиний стримуючий фактор на сьогодні — швидка реакція міжнародних інституцій. Якщо Рада Європи та ЄСПЛ встигнуть накласти забезпечувальні заходи до того, як виконавці перейдуть до активних дій, у Берези з’явиться шанс. Якщо ж бюрократія затягнеться, архів Ваганяна може поповнитися ще одним кривавим епізодом.