“Кидок” Коломойського? Як у Раді провалили призначення Вітренка

Міністерство енергетики та вугільної промисловості мав очолити колишній топменеджер «Нафтогазу» Юрій Вітренко. Але не вийшло. Поки що

Перший заступник голови уряду і міністр енергетики в одній особі — ці посади цілком могли бути трампліном на пост премʼєр-міністра України, вважають спостерігачі. У цьому разі — для Юрія Вітренка, колишнього топменеджера НАК «Нафтогаз України». Втім, зараз він знаходиться в жорсткій опозиції до діючого голови НАК Андрія Коболєва.

Відомо, що кандидатура Юрія Вітренка на вказаний пост була схвалена на засіданні фракції «Слуги народу» за участю президента, однак потім відхилена комітетом з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Верховної Ради. Що тільки додало інтриги тому, що відбувається. Але не допомогло Юрію Юрійовичу отримати портфель.

Як дорогий газ завадив стати віцепремʼєром і міністром

Вдень 17 грудня депутати Верховної Ради не захотіли призначити Юрія Вітренка віцепремʼєр-міністром і міністром енергетики. Він отримав на свою підтримку тільки 186 голосів при необхідному мінімумі в 226. Структура підтримки була такою: фракції «Слуги народу», «За майбутнє» та «Довіра».

Виступаючи в процесі обговорення кандидатури Вітренка, депутати предʼявляли колишньому топменеджеру «Нафтогазу» різні претензії. Так, нардеп Валентин Наливайченко («Батьківщина») зажадав представити електронну декларацію Вітренка і провести її правовий аналіз. Микола Скорик з ОПЗЖ вказав на дуже дорогий газ для населення, запитав про перспективи зниження тарифу, виходячи з того, якою буде ціна палива, якщо прибрати «словацькі прокладки» при купівлі російського газу.

Депутат Сергій Шахов («Довіра») розкритикував ситуацію у вугільній галузі, а Олексій Кучеренко («Батьківщина») нагадав про провал нарощування видобутку газу «Укргазвидобуванням». Він же дорікнув на недофінансування української ГТС, на завищені ціни на газ, а також на те, що НАК «Нафтогаз» недоплачує до бюджету. Загалом частіше за інших претензій звучали звинувачення в завищених цінах на газ, якщо враховувати різницю між собівартістю його видобутку з українських надр і ціною продажу населенню.

Карʼєра Вітренка

Пропустить через 15
Реклама на dsnews.ua

Батьки ймовірного віцепремʼєра — не останні в Україні люди. Батько Юрія (теж Юрій Вітренко) — відомий економіст, колишній заступник міністра економіки в уряді Миколи Азарова. Мати Наталія Вітренко — відомий політик з 90-х, лідер Прогресивної соціалістичної партії України, народний депутат України II і III скликань. Вона ж — затятий критик Євросоюзу, США, МВФ і прихильник дружби з Росією.

Юрій Вітренко відучився в Київському національному економічному університеті, проходив практику в американському Університеті науки і техніки штату Айова, пізніше закінчив програму MBA міжнародної бізнес-школи INSEAD (Франція, Сінгапур), а також став фахівцем з цінних паперів.

Але повноцінна карʼєра Вітренка почалася в 1998 р., коли він почав працювати в PricewaterhouseCoopers.

Крім усього іншого, в 2010 р. Юрій Вітренко заснував інвестиційну компанію AYA Capital, яку зараз очолює.

З 2002 р. Юрій Вітренко брав участь у розробці стратегії НАК «Нафтогаз України», а також в проєкті зі створенню вертикально інтегрованої нафтової компанії — тут він виступав в ролі помічника заступника голови правління. Це було початком його 18-річної карʼєри в «Нафтогазі». У різні роки він обіймав у НАК найрізноманітніші посади — помічника заступника голови правління, керівника підрозділу корпоративних фінансів, головного радника голови правління, позаштатного радника голови правління, директора з розвитку бізнесу, комерційного директора.

Утім, у цій карʼєрі були і перерви. Наприклад, в 2005–2006 рр. Вітренко працював в інвестиційно-банківському підрозділі лондонського відділення банку Merrill Lynch, а в 2008–2010 рр. — на посаді старшого віцепрезидента і головного операційного директора фонду приватних інвестицій «Амстар Європа» (міжнародна група фондів «Амстар»).

13 листопада 2018-го Вітренко перейшов з поста головного комерційного директора на посаду виконавчого директора НАК «Нафтогаз України», ставши другою особою в одній з найбільш значущих компаній країни. Вже через півроку — в квітні 2019-го — його обрали головою наглядової ради ПАТ «Укрнафта» (був відкликаний з цієї посади 11 червня 2020 р.). У жовтні 2019-го Володимир Зеленський призначив Вітренка членом наглядової ради держконцерну «Укроборонпром».

Дорогий газ

Саме в той період, коли Юрій Вітренко входив до складу керівництва «Нафтогазу», НАК привʼязала ціну газу до «імпортного паритету». В результаті в Україні собівартість видобутку була однією, а при продажу споживачам виставлялася зовсім інша, більш висока ціна, нібито газ був куплений на біржі в Амстердамі. Це сьогодні одне з головних звинувачень на адресу всього керівництва НАК.

Нагадаємо, що після 2014 р. ціна на газ в Україні стала стрімко зростати. На початку 2014-го кубометр коштував 1,09 грн при середній зарплаті 3167 грн, а в 2015-му подорожчав до 7,19 грн (середньомісячна зарплата тоді — 3455 грн). У 2016–2017 рр. газ для населення коштував 6,88 грн, в 2018-му — трохи вище. Найвища ціна на газ для населення була на початку 2019-го — 8,55 грн за куб. м при середній зарплаті 9223 грн. На початку нинішнього року вона знизилася до 5,87 грн, в травні — до 2,78 грн.

Суд із «Газпромом»

Юрій Вітренко був одним з ключових учасників переговорів з російським «Газпромом» по так званих газових справах, що розглядаються в Стокгольмському арбітражі.

НАК судилася з «Газпромом» починаючи з 2014 року щодо двох великих питань: ціни на російський природний газ і транзит. 22 грудня 2017 р. «Нафтогаз» виграв арбітраж проти російського монополіста у справі про постачання газу. Також НАК домоглася зменшення майбутніх обовʼязкових річних обсягів більш ніж в 10 разів відповідно до її фактичних потреб в імпорті газу. Арбітри в грудні 2017-го хоча і зобовʼязали «Нафтогаз» заплатити «Газпрому» $2 млрд за поставлений в 2014–2015 рр. газ, але фактично відкинули вимоги «Газпрому» щодо виконання умови «бери або плати», які могли б коштувати Києву $56 млрд.

У лютому 2018-го Стокгольмський арбітраж задовольнив вимоги «Нафтогазу» до «Газпрому» за позовом на транзит газу на суму $4,673 млрд. Отже, за результатами двох арбітражів між компаніями на поставку і транзит газу «Газпром» повинен був доплатити НАК «Нафтогаз» $2,56 млрд. Через пеню сума боргу «Газпрому» перевищила $2,9 млрд.

У результаті команда переговірників домоглася виплати російською держкорпорацією $2,9 млрд штрафу, а також продовження контракту на транзит газу з Росії до Європи через Україну.

Суперечка з Коболєвим

Однак 17 липня 2020 р. Юрій Вітренко покинув пост виконавчого директора «Нафтогазу України» — на хвилі розбіжностей з главою НАК Андрієм Коболєвим і змін в структурі НАК.

Почалося все зі звістки, що керівником інтегрованого газового бізнесу НАК переговірник «Нафтогаз України» буде призначений Андрій Фаворов. До цього він був директором і керуючим партнером компанії «Енергетичні ресурси України» (ЕРУ). Щоб уникнути конфлікту інтересів при переході в НАК, Фаворов продав свою частку в компанії ЕРУ іншим партнерам і склав із себе повноваження з управління підприємством.

В «Нафтогазі» Андрій Фаворов почав займатися питаннями видобутку, оптової торгівлі і роздрібного продажу газу. Тобто, по суті, виконувати ті функції, які раніше були покладені на Юрія Вітренка. Нескладно припустити, що відлучений від важелів газового впливу менеджер затаїв образу. Втім, можна припустити, що досить амбітний Вітренко сам хотів очолити нарешті НАК «Нафтогаз», та ніяк не випадало…

Космічна премія

Мабуть, найгучніший скандал, повʼязаний з Вітренком (і всім топменеджментом НАК), стосується так званих «нагородних» грошей. У 2018 р. керівництву НАК була виплачена перша частина премій на суму $20,7 млн (541 млн грн) за перемогу над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі. Решта виплат повинна була здійснюватися за умови успішного стягнення з російського монополіста виграшу ($2,9 млрд). Точна сума, яку тоді отримав Вітренко, невідома, проте видання «Дзеркало тижня» писало про $6 млн (130 млн грн). Трохи менше року тому Росія виплатила Україні $2,9 млрд, і топменеджмент «Нафтогазу» сподівався отримати решту обіцяного, однак проти багатомільйонних премій був президент Володимир Зеленський. Вітренко відправився в Печерський суд Києва, подавши проти «Нафтогазу» позов і зажадавши виплатити залишок. Справа в результаті вирішилася 14 грудня тим, що «для усунення конфлікту інтересів» колишньому топменеджеру НАК було вирішено передати гривневих держоблігацій (ОВДП) в еквіваленті $4 млн.

Чия людина?

Звичайно, при своїй вазі в українському істеблішменті Юрій Вітренко цілком може бути повністю самостійною фігурою. Однак ЗМІ повʼязують його з персоною бізнесмена-мільярдера Ігоря Коломойського. Почасти це повʼязано з тим, що ще влітку 2019-го Коломойський називав саме Вітренка найкращим кандидатом на посаду премʼєр-міністра. Частково — з тим, що Вітренко, будучи спершу куратором, а потім і головою наглядової ради компанії «Укрнафта», так і не зміг вивести її з-під впливу міноритарних акціонерів — людей все того ж Коломойського.

Провал Вітренка як «кидок» Коломойського

Щоб зрозуміти, чому провалилося голосування за Вітренка, слід розглянути в комплексі всі три голосування, які відбулися в наступному порядку: за Лещенка (отримав 242 голоси), за Вітренка (186), за Шкарлета (226).

Отже, певними зобовʼязаннями перед Банковою щодо голосування за трьох нових членів уряду були повʼязані тільки фракція «слуг народу» і групи «За майбутнє» та «Довіра». Фракції партій «Європейська солідарність» і Голос» не дали ні за кого жодного голосу. «Батьківщина» дала лише два голоси за Романа Лещенка і жодного — за інших двох претендентів на портфелі. Схоже, Юлія Тимошенко не побачила для себе користі в жодному з цих кадрових рішень.

Своєрідно повела себе ОПЗЖ. Щодо кандидатури Романа Лещенка думки у фракції розділилися, в результаті шість проголосували за і стільки ж — проти. Але для загального рахунку це було не критично (Лещенко пройшов би і без шести голосів від ОПЗЖ). Вітренко не отримав від ОПЗЖ жодного голосу за, але 12 — проти. А ось за Шкарлета ОПЗЖ не дала жодного голосу проти, водночас цілих 20 членів фракції натиснули кнопку «за». І якраз це мало критично важливе значення. Тому що у Шкарлета кожен голос був на рахунку, і без 20 голосів ОПЗЖ його не врятувала б ніяка випадковість.

У ситуації з Вітренком вирішальне значення мало порушення домовленостей «слугами народу». Вони дали за Вітренка на 40 голосів менше, ніж за Лещенка. Для точності згадаємо, що три голоси загубилися у групи «Довіра», ще три — у позафракційних і два — у групи «За майбутнє», але це можна вважати лише другорядними випадковостями порівняно з 40 голосами, яких недодали «слуги».

Шкарлет теж багато втратив. «Слуги народу» дали за нього на 22 голоси менше, ніж за Лещенка, група «За майбутнє» — на вісім менше. Частково це можна пояснити стихійною спробою деяких людей Коломойського помститися за провал Вітренка, частково — позицією деяких «слуг», які з Коломойським не повʼязані, а просто мають до Шкарлета негативне ставлення (причому цілком обгрунтоване).

Говорячи про наслідки, варто відзначити два моменти. По-перше, Коломойський може зараз почуватися, що його кинули. Звичайно, для нього це кидок не з боку Верховної Ради, а з боку Банкової, бо домовлявся він саме з Банковою. І він повністю виконав свою частину зобовʼязань: його люди у фракції «слуг народу» і в групі «За майбутнє» підтримали Лещенка. А ось Банкова не забезпечила необхідну кількість голосів «слуг» за Вітренка. Тому якщо Коломойський забажає помсти, то мститиме він саме Зеленському.

По-друге, відзначимо гру Разумкова. Він проголосував за Лещенка, але утримався по двох інших претендентах на портфелі. І дуже схоже на те, що він диригував кількома десятками депутатів. У нього для цього є умовний сигнал. Коли він ставить на голосування питання, правильні з його точки зору, він говорить: «Прошу підтримати і проголосувати». Саме так він ставив на голосування питання щодо Лещенка. А коли йому хочеться провалити голосування, він оголошує просто: «Прошу проголосувати» (без прохання підтримати). Саме так він ставив на голосування питання щодо Вітренка і Шкарлета. До речі, коли він побачив на табло 226 голосів за Шкарлета, на його обличчі можна було прочитати здивування навпіл з розчаруванням.

Взагалі ж поведінку Разумкова явно свідчить про його бажання показати одну важливу річ: у нього зараз «золота акція». Тобто від нього залежить, які рішення (в тому числі кадрові) пройдуть, а які — проваляться. А значить, домовлятися потрібно не тільки з Банковою, але й з ним теж.

Не все втрачено

Втім, народний депутат України, голова фракції «Слуги народу» у Верховній Раді України Давид Арахамія заявив, що Юрія Вітренка ще можуть призначити першим віцепремʼєр-міністром — міністром енергетики після Нового року і локдауну — на засіданні парламенту 25 січня.

Leave a Reply