Олександр Шевченко – шлях борця “За майбах Коломойського”
Олександр Шевченко або як його ще називають Сашко Буковельський особистість цікава. Позіціонує себе як успішний бізнесмен, творець «Буковеля». Але насправді це звичайний аферист та подільний шахрая Коломойського.
За весь час знаходження в Парламенті попереднього скликання він запам’ятався хіба що тим що дав в морду Олегу Ляшку.
Тим не менш персонаж дуже цікавий. Давайте придивимось до нього уважніше.
Отже нещодавно на Івано-Франківщині були призначені проміжні вибори у Верховну Раду
Депутат Зіновій Андрійович (фракція “Слуга народу”), обраний в одномандатному виборчому окрузі №87 (Івано-Франківська обл.) достроково припинив свої повноваження і ЦВК призначила по округу проміжні вибори народного депутата. Чим одразу вирішив скористуватись Шевченко. Говорим Шевченко маємо на увазі звісно Коломойський.
Шевченко багато років тісно пов’язаний з олігархом Ігорем Коломойським.
Коломойський знаходиться під американським слідством, який протягом майже 10 років вивів з України (відмив) коштів загальним обсягом у $470 млрд –тобто, майже 13 річних бюджетів України.
Коломойський це один з найбільших шахраїв за всю історію України. Саме завдяки Коломойському та подібним йому – Ахметову, Пінчуку, Фірташу українці не живуть а виживають в своїй рідній країні.
Отже Коломойський вирішив посилити свою групу впливу у Верховній Раді ще однією одиницею – Сашком Буковельським. Який разом з групою “За Майбах” Палиці, Дубінським та компанією будуть в парламенті оберігати інтереси та, звісно, гроші шахрая Коломойського.
Але вернемось до самого Шевченка. В далекі 90-ті
1995-му Олександр Шевченко подався в бізнес вже в 1997-му він став директором ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «Кварта» (ЄДРПОУ 13661737), займаючи цю посаду аж до 2004 року. Засновниками «Кварти» були батько і син Попадюки: Анатолій Васильович та Ігор Анатолійович, і тісний зв’язок Олександра Шевченка з ними викликає масу питань. Справа в тому, що Попадюк-молодший вже давно прославився як аферист і «кидала», що переховувався в Австрії. А ось його батька Анатолія Попадюка українці знають по його кар’єрі в «Нафтогазі».
З «Кварти» «виросли кілька дочірніх фірм, у тому числі» Галичина-цукор (ЄДРПОУ 31162561), що на сьогодні належить Тетяні Віталіївні Шевченко — цивільній дружині Олександра Шевченка.
Тим часом, виріс його молодший брат – Віктор Леонідович Шевченко (народився 4 грудня 1980), нині становить брату компанію у Верховній Раді. Віктор пішов по стопах Олександра: в 1994-му вступив в той же самий ПТУ-14, на спеціальність «радіомеханік з ремонту радіотелевізійної апаратури», а потім заочно надійшов до Прикарпатського університету на «правознавця». І ось якраз Віктор Шевченко в 2000-му році з’являється в штаті тільки що заснованої фірми ТОВ «Скорзонера» (ЄДРПОУ 31067573), поки що в якості скоромного менеджера проектної групи. А проектувала його група майбутній курортний комплекс «Буковель».
Згідно з легендою, яку люблять всім розповідати брати Шевченко, в 1999-му році вони відпочивали на гірськолижному курорті десь в Європі. Мабуть, відпочивали після чергової вдалої угоди з продажу в Польщу українського казеїну. А може, там, в Європі, тимчасово ховався від військомату брат Олександра – Віктор Шевченко, чекаючи поки брат купить йому «білий квиток» – адже в свої 19 років він повинен був віддавати батьківщині військовий обов’язок, a не «шаритися» по альпійських курортах. Так от, нібито тоді брати загорілися мрією побудувати гірськолижний курорт “європейського рівня” у себе на батьківщині – і так виник проект Буковеля.
А тепер про що “буковельські брати” мовчать.
З початку в число засновників ТОВ «Скорзонера» входили брати Шевченко і Попадюки, саме з них і починався «Буковель». Однак потім відбулися великі зміни: в «Буковель» прийшла група «Приват» Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова.
В регіоні «Приват» цікавили два нафтопереробні заводи – Дрогобицький «Галичина» і Надвірнянський «Нафтохімік», а будувати там курорт Коломойський і не збирався. За наявною інформацією, інтерес до проекту «Буковель» до Коломойського доніс його бізнес партнер обличчя партії «За Майбах» тобто «За Майбутнє Коломойського» Ігор Палиця, з яким мав справи Анатолій Попадюк.
І Коломойський «вклався» у проект «Буковель» – ось тільки не так, як про це із захопленням розповідає свої казки Олександр Шевченко. Всі придбання «Привату» були схожі на рейдерські захоплення, з тією лише різницею, що в одних випадках Коломойський обдирав людей до нитки і викидав, а в інших брав до себе на службу.
Попадюк і Шевченко в даному випадку пощастило. Анатолій Попадюк позбувся своєї основної частки в «Скорзонері», але зате за допомогою Коломойського (а також свого друга Олексія Івченка) отримав місце комерційного директора «Нафтогазу», в 2006-му йому навіть пророкували в приємники голови Нафтогазу Івченко, а потім він очолив «Нафтогазбуд».
Для розміння структурам Коломойскього належить 42% акцій “Укрнафти”. Це найбільша нафтовидобувна компанія України. Контрольний пакет (50%+1 акція) належить державі через НАК “Нафтогаз України”.
Незважаючи на це, Коломойський, через лояльний менеджмент, довгий час зберігає операційний контроль над компанією, який йому потрібен для прогнозованих поставок нафти на Кременчуцький НПЗ. Це єдиний працюючий НПЗ в Україні, який теж належить Коломойському.
За допомогою контролю над “Укрнафтою” Коломойський вивів з компанії $1,1 млрд.
Але повернемось до наших баранів, тобто братів.
Олександр Шевченко зберіг крихітну частку в «Скорзонері» (2,1%), оформлену через фірму «Галичина-Цукор», і з 2004 року обіймав посаду директора фірми – і головного керуючого «Буковеля». Його брат Віктор до 2007 року працював під його начальством «менеджером з розвитку концепції», а потім очолив фірми «Амбіка» і «Бугіль», які займаються в «Буковелі» наданням послуг (готелі, ресторани, розваги). Основним же власником «Скорзонери» і «Буковеля» став «Приват» (91,4%) Коломойського, що володіє їм через ТОВ «Дерлінг», і ТОВ «Мавекс» (6,5%), що йде корінням в офшорни.
Отже як ви зрозуміли Саша Буковельський з потрохами під Коломойським.
Так званий розквіт «Буковеля» при Коломойського відбувався приблизно за такою схемою: «Скорзонера» володіла територією курорту і кількома ключовими об’єктами, здійснювала координуючу діяльність, і надавала ділянки в оренду для будівництва готелів, ресторанів і розважальних комплектів іншим фірмам – їх зараз налічується близько 30. Одні з них належали «Привату», інші людям з оточення Коломойського, треті – за «потрібним» людям (родичам чиновників і політиків), четверті іншим бізнесменам.
Об’єкти простіше будували навіть місцеві підприємці.
Зараз я поверхово пройшовся по схемам Шевченка – Коломойського. В наступному матеріалі про це біль докладно.
Ярослав Бондаренко
Більш докладно на відео: