Роман Замрий, позывной Йода: Сторож российских танков
Сторож.
Заместитель командира по артиллерии, ни его имя, ни позывного не назову, потому что это тайные люди всегда. Он сидел в командном пункте и, не отрываясь, смотрел на экран своего ноутбука. За другими столами происходило руководство наступлением наших сил, он шел с переменным успехом. Иногда кричали, иногда радовались, все было. Я периодически выбегал, впрыгивал в какую-нибудь технику и ездил за нашими ранеными. А Артиллерист никуда не отходил и не отводил глаз от своего ноутбука, как будто нас всех здесь и не было.
Далее текст на языке оригинала.
Врешті під вечір командир звертається до нього і каже: “А ти що цілий день там робиш?”
А той відповідає: “Сьогодні я сторож, а не артилерист”.
Я підходжу до нього, заглядую в його екран. Там демонстрація з безпілотників, які працюють на артилерію. Виявляється із самого ранку у відповідь на наш наступ росіяни відправили 2 танки. Перший випадково наїхав на їхню ж ТМ-ку (протитанкову міну), йому розірвало гусениці, танк став, а екіпаж розбігся хто куди. Другого поцілив наш міномет, йому теж розірвало гусеницю і він стояв.
Раптом до другого танку підбігли кілька росіян, намагались вчепити трос, щоб відтягнути його до своїх на ремонт. Артилерист терміново вмикає свою рацію і швидко, але спокійним голосом говорить до своїх мінометників: “Перший і другий по другій цілі вогонь.” За кілька секунд дві міни падають з двох боків від ворожого танку, рузькі тіла розлітаються по полю і вже ніхто нікуди нічого не тягне.
Артилерист повертається до мене і каже: “От так цілий день. Я ж кажу, я сьогодні сторож. Охороняю російські танки…”
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке…
