Сучасне прочитання українського коду: роботи Юлії Кісельової
Про творчий шлях у проєкті «Мозаїка: спадщина України» сучасної української художниці
У кожного художника є момент, коли фарби перестають бути просто кольорами й починають звучати. Для Юлії Кісельової цей момент настав тоді, коли вона відчула: українська культура — не застиглий експонат, а повноводна стихія, яка потребує свого сучасного інтонаційного простору. Відтоді її мистецтво — це рух до витоків і водночас упевнений крок уперед, у нову форму самовираження.
Протягом року Юлія чотири рази брала участь у конкурсах всеукраїнського проєкту «Мозаїка спадщини України» — ініціативи української художниці та арт-менеджерки Ванди Орлової (Vanda), що об’єднує митців навколо ідеї переосмислення української культурної ДНК.
Спеціально для цього проєкту художниця створила серію робіт, які передають тепло та внутрішню силу рідної землі. Це не просто картини — це багатошарові історії, народжені на межі технік і сенсів. Текстурна паста додає полотнам скульптурного виміру, наче зводячи над поверхнею барельєфи символів: зерна пшениці, оперення птаха, струни інструмента. Золотиста поталь окутує образи відчуттям величності, а епоксидна смола надає роботам сучасної ясності й блиску, підкреслюючи їхню актуальність.
У цій серії Юлія звертається до знаків-оберегів, які здавна супроводжують українську культуру. Життєдайна присутність хліба, глибина кобзарської традиції, свобода, закодована у вишитих орнаментах, — усе це перетворюється на мистецький діалог між минулим і майбутнім, між пам’яттю та прагненням створювати нові сенси.
Юлія не просто досліджує традиційні мотиви — вона проживає їх. У її роботах відчувається земля, що зберігає історії поколінь, і повітря, яке здатне переносити голоси предків у сьогодення. Саме тому цей живопис впливає не раціонально, а на рівні емоцій та інтуїції.
Але найбільшим внутрішнім викликом для художниці цього року стала заключна робота для п’ятого відбіркового конкурсу до фінальної виставки проєкту, що відбудеться 13 грудня 2025 року у двох експозиційних залах Музею Марії Заньковецької (філія Музею театрального, музичного та кіномистецтва України) в Києві. Для цього етапу Юлія створює інсталяцію — форму, до якої вона йшла поступово, ніби розширюючи власний творчий горизонт. Це не просто новий твір, це новий ступінь свободи: момент, коли мистецтво перестає залишатися в площині полотна й перетворюється на простір, у який глядач може входити — буквально й емоційно.
Участь у «Мозаїці спадщини України» дала Юлії значно більше, ніж чергові виставкові можливості. Це відчуття творчої спільноти — динамічної, взаємопідтримувальної, такої, де кожен митець стає джерелом для розвитку іншого. Тут конкурси — не про змагання, а про розширення спільного поля культури.
Для Юлії це важливо: вона не створює окремі твори, вона формує фрагменти великої української історії, яку сьогодні вибудовують сучасні художники.
Її творча мова в цьому проєкті звучить переконливо й чесно. Вона говорить про Україну не як про набір символів, а як про стан — глибинний, відчутний, схожий на дотик до старовинної тканини чи на легкий рух повітря, що прокладає шлях до золотого сяйва на її роботах.
Юлія Кисельова — з тих художниць, чиє мистецтво має свій виразний голос. І сьогодні її роботи — важлива частина «Мозаїка спадщини України»: живої, рухомої та такої, що продовжує творитися в руках людей, які сміливо шукають нові форми для вічних змістів.
Інстаграм сторінка Юлії Кисельової: yuliiakiselova art
https://www.instagram.com/yuliiakiselova_art/
