Lenta.UA розповість про п’ятьох політиків, які були впевнені в своїй перемозі на місцевих виборах. А після поразки почали відбрехуватися.

№1 Андрій Пальчевський

Ймовірно, найдорожча виборча кампанія на цих місцевих виборах була у Андрія Пальчевського. Величезна кількість білбордів, телереклами — особливо на телеканалах Віктора Медведчука 112, NewsOne і ZIK. А на виході — повний провал.

Проросійська риторика і нестерпний нарцисизм зіграли з Пальчевським поганий жарт. В результаті, він не тільки не побореться з Кличком за мерство (з його 6-м місцем це навіть не смішно), але і не зміг провести свою фракцію до міськради.

Яка реакція самого Пальчевського? Вельми показова: він — мовчить. Але паралельно в ЗМІ почала з’являтися інформація про те, що йому кулуарно «переписують» результат, щоб депутати з «Перемоги Пальчевського» все-таки потрапили в Київраду.

№2 Ярослав Діденко

Ще один надто самовпевнений в собі політик зі столиці — Ярослав Діденко — був першим в окружному списку «УДАРу» до Київради. Здавалося б, безпрограшний варіант. Тим більше, що Діденко був на Печерську чинним депутатом. І відомим. Тільки ось один нюанс — відомим зі знаком мінус. Справа в тому, що в ЗМІ неодноразово звинувачували Діденко у вимаганні хабарів від забудовників в обмін на те, що «активісти» його організації «Кияни разом» не блокували будівництво. Більш того, він часто просто приписував собі чужі заслуги: активісти домоглися скасування забудови, а депутат потім віщає про те, що це він — всіх переміг. Все це розкривалося — а Діденко опинявся в «зашкварі».

Також він бігав по партіях. У 2019 Діденко вирішив перебажать до Смешко в партію «Сила і честь», щоб потрапити в список до Верховної Ради. Однак цього не сталося — брати персонажа-перебіжчика ніхто не захотів.

В результаті Діденко швидко повернувся назад в партію, яка дала йому путівку в політику — «УДАР». І пішов до Київради. Але «пролетів»: його обійшов другий номер списку — Михайло Терентьєв, який набрав більше голосів. Далі пішла істерика — Діденко почав критикувати свого однопартійця де тільки міг, зажадавши того відмовитися від мандата. Як нескладно здогадатися — на користь себе самого. Але такий наглежь не допоможе Діденку, якого, схоже, не хочуть бачити на окрузі.

№3 Олег Ляшко

Лідер відомої політсили, колишній нардеп багатьох скликань — Олег Ляшко розраховував повернутися в Раду по округу №208, який став вакантним після загибелі Валерія Давиденко. У кампанію «радикала» були вкладені величезні кошти — йому допомагала Юлія Тимошенко і навіть Рінат Ахметов, який виділив Ляшку доступ на свої телеканали.

Але все виявилося марно: Ляшко зайняв на виборах друге місце. І влаштував істерику, звинувативши у своїй поразці Банкову і СБУ. Втім, всі ці заяви потрапили в «молоко»: Олега Валерійовича, чиї кращі політичні роки явно залишилися позаду, ніхто вже не сприймають всерйоз. Перемогу ж на окрузі №208 святкував кандидат від «Слуги народу» Анатолій Гунько.

№4 Олександр Вілкул

Колишній віце-прем’єр опустився нижче плінтуса. Колись Вілкул мав шикарні позиції і перспективи. Його називали можливим лідером Партії регіонів, а зв’язку з Ахметовим дозволяли розраховувати на фінансову і медіа-підтримку. Але в останні роки політична кар’єра Вілкула йде вниз.

І його похід в мери Дніпра — яскравий приклад того, як валяться перспективи зовсім молодого — з політичних мірками — гравці. Замість виходу у другий тур — провал: третє місце і дострокове припинення боротьби. Забавною виглядає реакція Олександра Вілкула. Він… перевів стрілки на батька — Юрія Вілкула — який балотувався в мери Кривого Рогу. Вілкул-молодший нестямно заходився розповідати про те, як у його батька вкрали перемогу в першому турі. Хоча багатьом було б цікаво послухати, як би Олександр Вілкул пояснив, як він докотився до третього — абсолютно провального для себе — місця в Дніпрі…

№5 Руслан Кошулинський

Ще один кандидат у мери — Львова — «свободівець» Руслан Кошулинський був заступником голови Верховної Ради. Але теж пішов по похилій разом зі своєю політсилою, яка ні в 2014, ні в 2019 році не змогла пройти до Верховної Ради.

У 2015 році Кошулинський розраховував на те, щоб стати мером Львова, але програв Андрію Садовому. Але настав 2020-ий, і Кошулинський під керівництвом Тягнибока відправився в мери вдруге поспіль. Але «Свобода» за ці роки ще більше просіла. Звалився і Кошулинський, який посів третє місце. Схоже, це кінець колись перспективної партії — і політика, який подавав чималі надії.

Добавить комментарий