Дмитро Коваленко, Ігор Мазепа та офшорна павутина: як газове родовище на Львівщині стало фіналом вугільного арбітражу з Росією

11 березня 2026 року броньований Range Rover з польськими номерами SK 695XS зупинили за два кілометри від кордону, біля ресторану «Кілікія» в Ужгороді. За кермом був Дмитро Коваленко — людина, яка щойно стала власником одного з найперспективніших газових активів Західної України. Детективи НАБУ провели обшук машини одразу після перетину пункту пропуску «Ужгород». Жодних випадковостей.

Ця зупинка — лише епізод у ланцюжку подій, який розтягнувся на п’ять років і зав’язав у єдиний вузол державні відмови від надр, корпоративну війну столичних інвестбанкірів, офшори з Нікосії та багатомільйонні потоки російського вугілля, що проходили через швейцарський трейдинг. Усе це призвело до того, що стратегічне Майницьке родовище опинилося в руках родини, чий капітал має дуже специфічне походження.

Що таке Майницький блок і чому держава від нього відмовилася

Майницька площа — це частина Залужанського газоконденсатного родовища в Самбірському районі Львівської області. Геологічно вона належить до Більче-Волицької зони Передкарпатської нафтогазоносної області. Перший промисловий приплив газу тут зафіксували ще в 1979 році з глибини понад 3100 метрів. Тобто потенціал був зрозумілий уже півстоліття тому.

Державна «Укргазвидобування» тримала цей актив до 2016 року. Потім компанія офіційно відмовилася від розробки блоку. Тоді керівництво здійснювали Олег Прохоренко, Олександр Романюк, а директором з видобутку працював Юрій Нагорняк. Що саме стало причиною — нестача коштів, зміна пріоритетів чи банальна бюрократична байдужість — тепер не має значення. Важливо інше: держава віддала ділянку з підтвердженими балансовими запасами газу 748 млн кубометрів та перспективними ресурсами категорії С2 у понад 12 млрд кубів.

Вже невдовзі ліцензію на геологічне вивчення та видобування отримало ТОВ «Навігатор Комплект». Це спеціальний дозвіл №4769, що діє до квітня 2036 року. Власниками значилися Олег Токар і родина Кунцяк. Пізніше права передали дочірньому ТОВ «Навігатор Майницьке». З цього моменту почалася зовсім інша історія, де газове родовище більше нагадувало не промисловий об’єкт, а розмінну монету в корпоративних війнах.

Угода з Concorde Capital і бонус, який зламав усе

У січні 2021 року інвестиційна група Concorde Capital Ігоря Мазепи вирішила увійти в газовидобуток. Для цього створили ТОВ «Села Енерджі», де 40% отримав Мазепа, по 30% — Іван Олійник та Олег Ведмідь. Директором нової компанії став Юрій Нагорняк — той самий екс-директор з видобутку «Укргазвидобування», який знав Майницьку площу ще з державних часів. Фактично людина, яка колись брала участь в ухваленні рішення про відмову від активу, тепер скуповувала його ж у приватні руки через структуру Мазепи.

«Села Енерджі» придбала 100% часток ТОВ «Навігатор Майницьке» за 1,8 млн доларів базового платежу. Сторони прописали додатковий бонусний транш, прив’язаний до результатів буріння першої глибокої свердловини та ринкової ціни газу. І ось тут усе й розвалилося.

За даними геологічного аудиту, який замовила сторона покупця, запаси виявилися суттєво нижчими за обіцяні. У внутрішніх звітах «Навігатор Комплект» фігурували цифри понад 3,9 млрд кубів, тоді як державний баланс говорить про 748 млн. Різниця в п’ять разів — це не похибка. Це або шахрайство, або нечуваний оптимізм. Concorde Capital зажадав перегляду вартості. Продавці відповіли зустрічними звинуваченнями: мовляв, покупці свідомо саботували буріння, щоб не платити бонус.

У травні 2022 року «Села Енерджі» спробувала заморозити зобов’язання до кінця воєнного стану, надіславши проект додаткової угоди. Це не спрацювало. Конфлікт перейшов у суди, а згодом — у кримінальні провадження. У квітні 2023 року в будинках партнерів Мазепи на Київщині та Львівщині пройшли обшуки, вилучили техніку, фінансову документацію та особисті заощадження. Сам Мазепа назвав це тиском у господарському спорі. Але ніхто не міг не помітити, що спір вийшов далеко за межі бізнес-переговорів.

Кіпрський слід Afki Investments та повернення активу Токарю

Після двох років судової тяганини сторони підписали позасудову мирову. 23 січня 2025 року «Села Енерджі» повернула 100% часток «Навігатор Майницьке» назад продавцю, а 29 січня кінцевим бенефіціаром знову став Олег Токар. На перший погляд — справедливість перемогла. Але це була лише проміжна зупинка перед справжньою передачею активу.

У лютому 2025 року 83,7% статутного капіталу «Навігатор Майницьке» перейшли до кіпрського офшору Afki Investments Ltd. Компанія зареєстрована в Нікосії ще у 2018 році, але роками не вела публічної діяльності. Її бенефіціар — Данило Коваленко, син дніпровського бізнесмена Дмитра Коваленка. Сам Токар залишився з міноритарним пакетом 16,22% через «Навігатор Комплект». Тобто ліцензію не переоформлювали, не проходили перевірку Держгеонадр — просто купили готову юридичну особу з усіма дозволами. Чисто, швидко, без зайвих очей.

Нові власники одразу заявили про амбітні плани: у травні 2026 року з’явилася проектна документація на будівництво міжпромислового газопроводу довжиною 13 км. Він має з’єднати Майницьке родовище з магістраллю «Комарно — Держкордон», щоб газ одразу йшов у транспортну систему. Одночасно структури Коваленка заходять у сервісну компанію «Навігатор Інвест» та обговорюють поглинання самого бурового оператора «Навігатор Комплект». Схоже на планомірну скупку всього ланцюжка — від буріння до збуту.

Швейцарський трейдер Adelon AG і вугілля, яке не помітило війну

Походження грошей на цю експансію викликає значно більше запитань, ніж самі оборудки. Розслідування детективного бюро Absolution показало, що основний фінансовий потік Дмитра Коваленка пов’язаний із швейцарською Adelon AG. Ця компанія зареєстрована в кантоні Цуг — юрисдикції, відомій лояльністю до трейдингових операцій з високими ризиками. Ключовий бенефіціар — сам Коваленко.

Митні бази фіксують: протягом 2021–2022 років Adelon AG була найбільшим покупцем вугілля у російської компанії «МелТЕК». Сума імпорту перевищила 87 млн доларів. Але це ще не все. Додаткові обсяги йшли від «Сибенерговугілля» та «Сибпромнадра», що довело загальний імпорт російського вугілля через Adelon AG до позначки понад 100 млн доларів. І найважливіше: поставки тривали і після 24 лютого 2022 року. Є імпортні накладні на відвантаження до Південної Кореї від 22 та 25 серпня 2022 року, а також інвойс від 12 липня 2022 року на поставку між Adelon AG та білоруською «Еккойл Кемікл». Саме ця білоруська компанія фігурує в українському кримінальному провадженні №22019000000000121 про незаконні поставки вугілля з окупованих територій Донбасу. Збіг, який важко ігнорувати.

На внутрішньому ринку України ця ж група працювала через ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» та ТОВ «Коалтрейдіндастрі». У квітні 2023 року «Інтеркоалтрейдинг» увійшло в процедуру контрольованого банкрутства (справа №904/936/23 у Господарському суді Дніпропетровської області). Adelon AG заявила кредиторські вимоги на 162 млн грн. Пізніше борги реструктуризували, виставили на аукціон, де чотири лоти із загальною сумою 53,34 млн грн пішли всього за 69 тис. грн. Покупцем стала «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”», записана на підставного Сергія Саприкіна. Ринкові аналітики прямо називають це легалізацією та виведенням коштів. А «Коалтрейдіндастрі» тим часом продовжує працювати як ні в чому не бувало.

Вся ця вугільна історія має пряме відношення до газового родовища. Саме доходи від трейдингу з РФ, акумульовані на рахунках Adelon AG, стали фінансовою базою для викупу частки в «Навігатор Майницьке» через кіпрський офшор. Гроші, зароблені на російському вугіллі під час війни, перетворилися на стратегічний газовий актив у Львівській області. Жодна державна структура цього не відстежила.

Агрохолдинг, сіль і скляний завод — імперія на офшорних рейках

Але Коваленки не зупинилися на газі. У 2023 році через іншу кіпрську структуру Afex Investments Ltd (бенефіціар — Данило Коваленко) були придбані «Грейн Термінал», «Оверфуд» та «Аграрна елеваторна компанія». На їхній базі збудували бренд «Гранова», чий дохід за 2024 рік перевалив за 11 млрд грн. Схема замкненого циклу: зерно скуповують в українських фермерів, часто за необліковану готівку, експортують через порт «Чорноморськ», а покупцем виступає та сама Adelon AG. Лише один контракт із постачання кукурудзи до Єгипту у 2024 році потягнув на 42,37 млн доларів.

Коли у 2022 році зупинилася «Артемсіль», структури Коваленка миттєво зайняли нішу технічної солі для доріг. У грудні 2023 року зареєстрували ТОВ «Солт Індастрі», директором став Віктор Юрін, екс-керівник тієї самої «Артемсолі». За перший рік роботи компанія виграла 68 із 73 державних тендерів на суму понад 90 млн грн. Фактично монополізувала ринок, використовуючи зворотні рейси суден з Єгипту для доставки солі в Україну.

У закарпатській Сваляві розгорнувся ще один проєкт. Міська рада за підтримки екс-голови Мукачівської РДА Сергія Гайдая передала ТОВ «ВДЛ» (власник — Дмитро Коваленко) в оренду на 35 років понад 10 гектарів землі. Там створили індустріальний парк «Енерджі Груп», куди задекларували 100 млн грн інвестицій під скляний завод «Енерджі Глас Технолоджис». Паралельно зареєстрували «Так Енерджі Груп» та «Генератор Енерго». І знову жодного конкурсу, жодної публічної дискусії — просто рішення органу місцевого самоврядування, яке відкрило шлях до стратегічного майданчика.

Є ще одна деталь: спроба зайти у видобуток бурштину на Житомирщині. Там афілійовані «Граноіл», «Древстецтехнологія» та «Екотехбуд» отримали дозволи на розвідку 450 га. Але бізнес провалився: «Граноіл» ліквідували, «Древстецтехнологія» банкрутує, а «Екотехбуд» судиться з Генпрокуратурою. Схоже, не всі оборудки виявилися успішними, однак це не завадило групі нарощувати присутність у ключових секторах.

Що кажуть слідчі і чому це системна проблема

За інформацією НАБУ, кримінальне провадження стосується легалізації 5,8 млн доларів, отриманих від незаконних експортних операцій із зерном через порти Одещини. Одночасно Бюро економічної безпеки розслідує ухилення від сплати податків холдингом «Гранова». Схема, за версією слідства, класична: афілійовані елеватори купували продукцію в аграріїв за готівку без обліку, оформлювали її через фіктивні компанії та експортували без сплати мит і повернення валютної виручки. І це не поодинокий випадок — подібна модель дозволяє вимивати з країни сотні мільйонів доларів щороку.

Дмитро Коваленко заперечує процесуальне затримання. Він стверджує, що є свідком у справі 2025 року і повністю співпрацює зі слідством. Його адвокати подали позови про захист ділової репутації до українських ЗМІ, вимагаючи спростувати зв’язок із закупівлями вугілля в РФ та співпрацею з сепаратистськими структурами. Водночас бізнесмен наголошує, що індустріальний парк у Сваляві створив понад 200 робочих місць під час війни, що нібито має перекреслити всі питання до походження капіталу.

Але проблема значно глибша. Extractive Industries Transparency Initiative (EITI) неодноразово вказувала, що Україна досі не запровадила обов’язкового розкриття кінцевих бенефіціарів для компаній, які отримують ліцензії на видобування корисних копалин через вторинний ринок корпоративних прав. Міжнародний валютний фонд у звіті за 2025 рік окремо наголошував на ризиках офшорного володіння стратегічними активами в енергетиці. А Державна служба геології та надр України досі не має доступу до автоматизованого моніторингу зміни власників ліцензій після первинної видачі дозволу. Саме цю прогалину й використали в Майницькому кейсі.

Можна довго говорити про те, що «Навігатор Майницьке» нарешті почало реальну розробку, що газопровід будується, що інвестор заходить з грошима. Але факт залишається фактом: газове родовище, яке держава колись віддала без бою, тепер контролюють люди, чий капітал має пряме походження з російського вугільного ринку, а ланцюжок власності ховається за кіпрськими та швейцарськими компаніями. І жоден регулятор не поставив запитання вчасно.

Капіталізація офшорних мереж в енергетичному секторі України: корпоративний конфлікт навколо Майницького родовища та вугільний слід Дмитра Коваленка

В умовах триваючої протидії зовнішній агресії та декларованого державою курсу на очищення національної економіки від будь-яких зв’язків із країною-агресором особливого значення набуває контроль над стратегічними надрами. Перехід під контроль приватних осіб ключових енергетичних активів часто оголює складні схеми, в яких переплітаються корпоративні війни внутрішніх еліт, використання офшорних юрисдикцій та реінвестування капіталу, отриманого від торгівлі ресурсами з Російською Федерацією. Прикладом такої динаміки став розподіл часток у Майницькому газовому родовищі у Львівській області, контроль над яким на початку 2025 року перейшов до структур, пов’язаних із бізнесменом Дмитром Коваленком.

Геологічний профіль та державне минуле Майницького родовища

Майницька газоносна площа (Майницький блок Залужанського газоконденсатного родовища) розташована в Самбірському районі Львівської області. Геологічно цей об’єкт належить до Крукеницької підзони Більче-Волицької зони Передкарпатської нафтогазоносної області Західного нафтогазоносного регіону України. Структура була вперше виявлена у 1972 році, а перший промисловий приплив природного газу з відкладів нижнього сармату (інтервал 3120–3215 метрів) був зафіксований у 1979 році.

Історично розвідку та розробку цієї перспективної ділянки вела державна компанія АТ «Укргазвидобування». Однак у 2016 році державна структура офіційно відмовилася від подальшої розробки Майницького блоку. У зазначений період ключові керівні посади в АТ «Укргазвидобування» обіймали Олег Прохоренко та Олександр Романюк, а директором з видобутку був Юрій Нагорняк. Відмова державної монополії від перспективного активу, запаси якого оцінювалися в сотні мільйонів кубічних метрів, згодом стала каталізатором його приватизації та подальших спекулятивних угод на приватному ринку.

Ліцензію на геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та видобування вуглеводнів (спеціальний дозвіл № 4769 з терміном дії до 27 квітня 2036 року) отримала приватна структура — ТОВ «Навігатор Комплект». Надалі ця компанія створила дочірнє підприємство ТОВ «Навігатор Майницьке», передавши йому права на ліцензію. Тим не менш, активна промислова експлуатація родовища приватними власниками довгий час не розпочиналася, а сам актив перетворився на інструмент фінансового арбітражу.

Суттєві розбіжності між історичними консервативними оцінками балансових запасів (748 млн куб. м) та оптимістичними внутрішніми геологічними звітами приватного надрокористувача (понад 3,9 млрд куб. м) заклали основу для затяжного конфлікту між наступними покупцями та продавцями активу.

Хроніка корпоративного протистояння: альянс і розрив Concorde Capital з ТОВ «Навігатор Комплект»

У січні 2021 року інвестиційна група Concorde Capital під керівництвом Ігоря Мазепи вирішила увійти в сегмент газовидобування. Спеціально створений консорціум ТОВ «Села Енерджі», частками в якому володіли Ігор Мазепа (40%), Іван Олійник (30%) та Олег Ведмідь (30%), придбав 100% часток у ТОВ «Навігатор Майницьке» у первісного власника — ТОВ «Навігатор Комплект», що належить Олегу Токарю та родині Кунцяк. Примітно, що директором ТОВ «Села Енерджі» до березня 2023 року був Юрій Нагорняк — колишній профільний директор АТ «Укргазвидобування», безпосередньо знайомий з геологічним потенціалом площі з часів її перебування в державній власності.

Угода вартістю 1,8 млн доларів США була структурована з розділенням платежів :

• Базовий платіж: Сума в розмірі $1,8 млн була виплачена продавцю як фіксована частина за перехід корпоративних прав.
• Бонусний (умовний) платіж: Додатковий транш мав бути виплачений пізніше, а його фактичний розмір безпосередньо прив’язувався до комерційних результатів буріння першої глибокої свердловини та ринкової кон’юнктури цін на природний газ.

Незабаром після завершення угоди між партнерами почалися розбіжності. Представники покупця в особі «Села Енерджі» заявили, що геологічний аудит виявив завищення показників запасів газу з боку продавців, і вимагали перегляду умов договору та зниження підсумкової вартості корпоративних прав. Продавці з «Навігатор Комплект» висунули зустрічні претензії, звинувативши структуру Мазепи в саботажі зобов’язань із добурювання свердловин та свідомому ухиленні від виплати передбаченого контрактом бонусного платежу. У травні 2022 року «Села Енерджі» спробувала юридично зафіксувати відстрочку, направивши продавцям проект додаткової угоди про призупинення всіх зобов’язань із виплат до завершення воєнного стану.

                [Січень 2021 року]
                Придбання за $1,8 млн базового платежу
                ТОВ "Села Енерджі" (І. Мазепа) ◄── ТОВ "Навігатор Комплект" (О. Токар)
                        │
                        ▼
                [Травень 2022 року]
                Пропозиція про призупинення зобов'язань до кінця воєнного стану
                        │
                        ▼
                [Квітень 2023 року]
                Судовий позов про повернення 100% часток + кримінальне провадження та обшуки
                        │
                        ▼
                [Січень 2025 року]
                Позасудова мирова угода: повернення 100% часток продавцю
                        │
                        ▼
                [Лютий 2025 року]
                Продаж 83,7% часток кіпрському офшору Afki Investments Ltd (Д. Коваленко)

Конфлікт перейшов у судову площину у 2023 році, коли ТОВ «Навігатор Комплект» вимагало через суд розірвати угоду та повернути під свій контроль 100% компанії-ліцензіата. Судове протистояння супроводжувалося активним залученням правоохоронних органів. У квітні 2023 року силові структури провели обшуки в будинках партнерів Ігоря Мазепи в Київській та Львівській областях, вилучивши техніку, фінансову документацію та особисті заощадження. Мазепа публічно назвав ці дії тиском на бізнес у рамках спору суб’єктів господарювання.

Багаторічний конфлікт завершився лише на початку 2025 року. У травні 2024 року сторони розпочали компромісні переговори, які завершилися підписанням позасудової мирової угоди. Господарський суд міста Києва затвердив мирову угоду, припинивши провадження у справі. Згідно з умовами врегулювання, 23 січня 2025 року ТОВ «Села Енерджі» повернуло 100% часток ТОВ «Навігатор Майницьке» у власність ТОВ «Навігатор Комплект», а з 29 січня 2025 року кінцевим бенефіціаром компанії в реєстрах став Олег Токар.

Схема офшорного входу: Afki Investments Ltd та династія Коваленків

Повернення газового активу первісним власникам стало проміжним етапом перед його остаточною передачею новому інвестору. У лютому 2025 року структура власності ТОВ «Навігатор Майницьке» зазнала змін. Контроль над 83,7% статутного капіталу компанії перейшов до кіпрського офшору Afki Investments Ltd. Ця юридична структура була зареєстрована в Нікосії (Кіпр) ще у 2018 році, однак протягом тривалого часу не вела публічної інвестиційної діяльності, почавши активно використовуватися лише в останні роки для концентрації активів родини Коваленків.

Кінцевим бенефіціарним власником Afki Investments Ltd виступає Данило Коваленко — син дніпровського бізнесмена Дмитра Коваленка. При цьому первісний власник Олег Токар зберіг за собою присутність у проекті через ТОВ «Навігатор Комплект», яке утримує міноритарну частку в розмірі 16,22%. Таким чином, передача надр була оформлена не безпосередньо від держави, а через викуп корпоративних прав компанії, яка вже володіє спеціальним дозволом до 2036 року, що дозволило уникнути додаткових перевірок з боку Державної служби геології та надр України.

Нові власники заявили про намір перейти до активної фази розробки родовища. У травні 2026 року ТОВ «Навігатор Майницьке» оприлюднило проектну документацію на будівництво міжпромислового газопроводу протяжністю 13 кілометрів. Цей трубопровід має зв’язати інфраструктуру Майницького родовища з магістральним газопроводом «Комарно — Держкордон», забезпечивши пряму здачу видобутої сировини до газотранспортної системи. У рамках масштабування присутності в секторі, структури Коваленка також увійшли до капіталу сервісної компанії ТОВ «Навігатор Інвест», що спеціалізується на облаштуванні нафтогазових родовищ, та розглядають можливість поглинання бурового оператора ТОВ «Навігатор Комплект».

Походження капіталу: швейцарська Adelon AG та вугільний арбітраж з РФ

Поява Дмитра Коваленка в ролі ключового інвестора українських надр викликала резонанс через характер його попередньої комерційної діяльності. Згідно з матеріалами розслідування детективного бюро Absolution, походження інвестиційного капіталу бізнесмена пов’язане зі швейцарською трейдинговою компанією Adelon AG (зареєстрованою в кантоні Цуг), ключовим бенефіціаром якої є сам Дмитро Коваленко.

Інформаційні бази митної статистики підтверджують глибоку інтеграцію Adelon AG у ланцюги постачання російського вугілля :

• Торгівля з ТОВ «МелТЕК»: Протягом 2021–2022 років швейцарська структура Коваленка виступала найбільшим покупцем вугілля у російської вугледобувної компанії «МелТЕК», імпортувавши сировини на суму понад 87 млн доларів США.
• Альтернативні російські постачальники: Adelon AG також закуповувала енергетичне вугілля у російських надрокористувачів ТОВ «Сибенерговугілля» та ТОВ «Сибпромнадра», внаслідок чого сукупний обсяг імпорту російського вугілля перевищив $100 млн.
• Продовження операцій після початку повномасштабної війни: Поставки вугілля на користь Adelon AG тривали щонайменше до серпня 2022 року. Як докази наводяться імпортні накладні на відвантаження вугілля до Південної Кореї від 22 та 25 серпня 2022 року, а також інвойс від 12 липня 2022 року на поставку вугілля між Adelon AG та білоруською компанією «Еккойл Кемікл». Білоруський контрагент фігурує в українському кримінальному провадженні № 22019000000000121 за обвинуваченням у незаконних поставках вугілля з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей (ОРДЛО).

На українському внутрішньому ринку структури Коваленка оперували через компанії ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» та ТОВ «Коалтрейдіндастрі». Перше з них у квітні 2023 року було введено в процедуру контрольованого банкрутства (справа № 904/936/23 в Господарському суді Дніпропетровської області). У рамках судового процесу Adelon AG заявила кредиторські вимоги на суму понад 162 млн гривень.

Згодом боргові зобов’язання були реструктуризовані та виставлені на аукціони без реальної конкуренції. Чотири лоти із загальним обсягом боргу 53,34 млн грн були викуплені всього за 69 тис. грн структурою ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”», оформленою на підставну особу Сергія Саприкіна. Ринкові аналітики розцінюють це банкрутство як інструмент легалізації та виведення капіталу з-під оподаткування, в той час як ТОВ «Коалтрейдіндастрі» продовжує безперешкодну діяльність.

Диверсифікована бізнес-імперія родини Коваленків в Україні

Доходи, отримані від міжнародного вугільного трейдингу, були реінвестовані у створення диверсифікованого холдингу, що охоплює ключові сектори української економіки — від агропромислового комплексу до видобутку солі та девелопменту.

Агропромисловий холдинг «Гранова»

У 2023 році через кіпрську структуру Afex Investments Ltd (бенефіціар — Данило Коваленко) були придбані українські компанії ТОВ «Грейн Термінал», ТОВ «Оверфуд» та ТОВ «Аграрна елеваторна компанія». На їх базі створено бренд «Гранова», чий дохід за 2024 рік перевищив 11 млрд гривень. Холдинг використовує закритий цикл експорту: основним покупцем українського зерна виступає швейцарська Adelon AG, яка, зокрема, поставила кукурудзу до Єгипту на суму 42,37 млн доларів США у 2024 році, використовуючи пільгові умови перевалки в порту «Чорноморськ».

Монополізація ринку технічної солі

Використовуючи зворотні логістичні маршрути суден з Єгипту, структури Коваленка налагодили імпорт кам’яної солі в Україну після зупинки державного підприємства «Артемсіль». У грудні 2023 року було зареєстровано ТОВ «Солт Індастрі» (засновник — Afex Investments Ltd). Директором компанії став Віктор Юрін (колишній керівник ДП «Артемсіль»).

Протягом першого року роботи ТОВ «Солт Індастрі» виграло 68 із 73 державних тендерів на постачання технічної солі для автодорожніх та комунальних служб, уклавши контракти на суму понад 90 млн гривень.

Індустріальний парк «Енерджі Груп» на Закарпатті

У 2024 році Свалявська міська рада за підтримки колишнього голови Мукачівської РДА Сергія Гайдая передала належному Дмитру Коваленку ТОВ «ВДЛ» в оренду на 35 років земельну ділянку площею понад 10 гектарів у промисловій зоні міста. На цій території створено індустріальний парк «Енерджі Груп».

Інвестор задекларував вкладення в обсязі понад 100 млн гривень у запуск скляного заводу «Енерджі Глас Технолоджис», а також зареєстрував там супутні компанії «Так Енерджі Груп» та «Генератор Енерго».

Проекти у сфері видобутку бурштину

Паралельно Коваленко намагався закріпитися у видобувному секторі Житомирської області, де його афілійовані структури ТОВ «Граноіл», ТОВ «Древстецтехнологія» та ТОВ «Екотехбуд» отримали дозволи на розвідку бурштинових родовищ площею 450 га. Цей бізнес виявився нерентабельним: «Граноіл» було ліквідовано, «Древстецтехнологія» перебуває в процедурі банкрутства, а «Екотехбуд» веде затяжні суди з Генеральною прокуратурою України.

Розслідування 2026 року: втручання НАБУ та БЕБ

Концентрація стратегічних активів у руках групи з непрозорою історією походження капіталу стала підставою для примусових заходів з боку правоохоронних органів. 11 березня 2026 року детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) провели спеціальну операцію в Ужгороді. Дмитра Коваленка було зупинено оперативниками практично одразу після в’їзду на територію України через прикордонний пункт пропуску «Ужгород». Затримання та подальший обшук транспортного засобу були проведені біля ресторану «Кілікія», за два кілометри від державного кордону. На момент проведення слідчих дій бізнесмен пересувався на броньованому автомобілі Range Rover чорного кольору з польським реєстраційним номером SK 695XS.

Увага детективів зосереджена на кількох напрямках діяльності бізнес-групи:

• Легалізація коштів від експорту зерна: НАБУ розслідує кримінальне провадження за фактом виведення та легалізації (відмивання) $5,8 млн, отриманих внаслідок незаконних експортних операцій із зерновими культурами через порти Одеської області.
• Земельні махінації у Сваляві: Вивчаються обставини безконкурентної передачі 10 гектарів комунальної землі індустріального парку в довгострокову оренду ТОВ «ВДЛ», що могло завдати шкоди місцевому бюджету.
• Податкові схеми в БЕБ: Бюро економічної безпеки України паралельно веде розслідування за фактом ухилення від сплати податків структурами холдингу «Гранова». Слідство вважає, що афілійовані елеватори закуповували сільгосппродукцію у фермерів за необліковані готівкові кошти, після чого продукція оформлювалася через фіктивні компанії та експортувалася без сплати мит і повернення валютної виручки.

Сам Дмитро Коваленко виступив зі спростуванням інформації про своє процесуальне затримання, заявивши, що обшук автомобіля проводився в рамках стандартних слідчих дій у справі 2025 року, де він має статус свідка та повністю співпрацює зі слідством. Бізнесмен наполягає на легальному характері свого бізнесу, підкреслюючи, що індустріальний парк у Сваляві забезпечив створення понад 200 робочих місць під час воєнного стану. Юристи Коваленка ініціювали серію судових позовів про захист ділової репутації проти українських засобів масової інформації, вимагаючи спростування публікацій про закупівлі вугілля в РФ та співпрацю з сепаратистськими структурами Донбасу.

Системні ризики для енергетичної безпеки

Історія переходу прав на Майницьке газове родовище демонструє вразливість української системи регулювання надрокористування перед використанням офшорних юрисдикцій та номінальних власників. Передача контролю над стратегічним сировинним активом у Львівській області структурі Afki Investments Ltd фактично дозволила обійти механізми державного контролю над походженням інвестицій в енергетичний сектор.

Прецедент із Майницькою площею виявляє три ключові проблеми у сфері управління національними ресурсами:

1. Відсутність наскрізного моніторингу походження капіталу: Чинне законодавство дозволяє інвесторам купувати ліцензії опосередковано, через придбання готових юридичних осіб на вторинному ринку, що нівелює державну перевірку бенефіціарів на предмет зв’язків із ринком країни-агресора.
2. Відмова держави від перспективних надр: Передача розвіданих за рахунок державного бюджету родовищ (таких як Майницький блок Залужанського родовища) у приватні руки після відмови АТ «Укргазвидобування» створює умови для довготривалої спекулятивної боротьби приватних інвесторів замість негайного видобутку сировини для потреб енергосистеми.
3. Легалізація сумнівних доходів через інфраструктурні проекти: Прибуток від торгівлі російськими енергоресурсами через європейські структури (такі як Adelon AG) реінвестується у придбання українських аграрних портових терміналів, заводів та газових родовищ, створюючи замкнені офшорні ланцюги, стійкі до стандартних заходів фінансового моніторингу.

Цей кейс підтверджує, що без реформування правил допуску інвесторів до надрокористування та запровадження жорсткого контролю за кінцевими бенефіціарами офшорних компаній стратегічний ресурсний сектор залишатиметься вразливим до проникнення капіталу, який має історичні та операційні зв’язки з російським ринком.

Джерела, які варто знати

Для цього матеріалу використано дані з відкритих державних реєстрів, судових рішень, міжнародних баз трейдингової статистики та журналістських розслідувань. Ось ключові:

ДНВП «Геоінформ України» та ДКЗ. Звіти про балансові запаси Майницького блоку, датовані 2020 роком, містять цифру 748 млн куб. м газу категорії С1 та 12,1 млрд куб. м перспективних ресурсів С2.

Єдиний державний реєстр судових рішень. Ухвала Господарського суду міста Києва про затвердження мирової угоди між ТОВ «Села Енерджі» та ТОВ «Навігатор Комплект» від січня 2025 року; справа №904/936/23 про банкрутство «Інтеркоалтрейдинг».

Митні бази ImportGenius та UN Comtrade. Зафіксовано імпортні накладні Adelon AG на вугілля з РФ за період 2021–2022 років, включаючи серпневі відвантаження 2022 року до Південної Кореї.

Розслідування Absolution. Детективне бюро оприлюднило дані про зв’язок Дмитра Коваленка з Adelon AG, а також інвойс від 12.07.2022 між Adelon AG та «Еккойл Кемікл» (Білорусь), що фігурує у справі №22019000000000121.

НАБУ та БЕБ. Інформація про обшуки 11.03.2026 в Ужгороді, кримінальне провадження щодо легалізації $5,8 млн від зернового експорту та податкове розслідування холдингу «Гранова».

Prozorro. Аналіз тендерних закупівель демонструє, що ТОВ «Солт Індастрі» виграло 68 із 73 лотів на постачання технічної солі за 2023–2024 роки.

Звіти EITI та МВФ. У публікаціях 2024–2025 років неодноразово наголошується на необхідності розкриття кінцевих бенефіціарів у видобувному секторі України та ризиках офшоризації стратегічних активів.