Чи могли б ви забути, що у вас є 3 мільйони доларів на рахунку в швейцарському банку, якщо ви, звичайно, не Джефф Безос? Ні, бо це незабутній факт. Не згадати про нього можна тільки у разі серйозних патологій мозку, що порушують функцію пам’яті.

Проте глава НБУ Кирило Шевченко у своїй декларації від 16 червня забув про свої 3 мільйони доларів у «Банк Ломбард Одієр і Ко», що знаходиться в Цюріху. Не згадав він і про 96 тисяч євро в чеському «Expobank CZ», що знаходиться в Празі. І чомусь нам здається, що ця забудькуватість голови НБУ викликана зовсім не медичними причинами.

І не лише ця. Адже забув Кирило Євгенович і про ОВДП у кількості 400 штук, номіналом 23,7 тис. грн кожна (тобто приблизно на 9,5 млн. грн.). Якось самі собою розчинилися спогади голови НБУ про чотири годинника BREGUET, три – Audemar Piguet, два – ROLEX та одинокі, але рідні CHOPARD. Жіночі браслети з діамантами, кольє, каблучки та сережки таких чудових виробників VAN CLEEF, Stephen Webster, Crivelli, JACOB & Co, Messikа, у кількості тринадцяти одиниць – зрадницьки канули у Лету. Загубилися у лабіринтах романтичних спогадів та дві шуби Maurizio Braschi, подарованих Кирилом Євгеновичем дружині. Залишилася лише виправка, честь та телевізор LOEWE. Тільки цей електричний друг Шевченка і присутній у розділі декларації «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів), поданому Шевченком 16 липня.

Що ж робити з амнезією аж ніяк не похилого віку? Потрібен поштовх, як говорив психіатр у радянському фільмі «Гостя із майбутнього». І поштовх відбувається. У день подання декларації Шевченка, 16 липня, Рада призначає його головою НБУ. І пам’ять починає повертатись до банкіра. Вже 21 липня він подає нову декларацію, де згадує про годинники, шуби, діаманти, ОВДП, а головне – про мільйони в Цюріху та Празі. 

Наступного дня, 22 липня, Шевченко несподівано згадав, що буквально два дні тому продав корпоративні права та цінні папери лондонському BofA Merrill Lynch на 3,4 млн грн. І 23 липня Шевченко подає фінальну декларацію за минулий рік, єдина відмінність якої від версії від 21 липня – уточнена ціна одного із сімейних авто. Шевченко згадує, що «Пежо Партнер» у 2016 році він купив за 430 тис. грн.

Ви запитаєте, що це за цирк? Чому Шевченко з різницею у 5 днів подавав різні декларації?

А це не цирк. Це спільна з Офісом президента інформаційна спецоперація. Який офіс, такі і спецоперації. Мільйони у швейцарському банку ніяк не можна було показувати до голосування у Раді, оскільки оприлюднення цієї інформації ставило під загрозу успіх голосування.

Якось дивно, погодьтеся, що голова державного Укргазбанку, кандидат на посаду голови Національного банку, тримає свої заощадження у Швейцарії та Чехії. Міг би статися скандал, і фракціям уже було б не комільфо голосувати за Шевченка, ну чи треба було б невиправдано підняти ціну голосування, і навіть у разі успіху залишився б осад. А так, інформація про Швейцарію з’являється через 5 днів після призначення, коли вона вже нікому не цікава.

Швидше за все, йдеться про змову Офісу та Шевченка з метою приховати повну інформацію про активи, щоб ввести в оману депутатів Верховної Ради про майновий стан кандидата на посаду голови НБУ. Уявити, щоб обережний Шевченко вирішив приховати цю інформацію з власної ініціативи – неможливо.

Ну і сам почерк креативних хлопців із Кварталу та його околиць – вгадується. Більше того, хлопці зробили все, щоб навіть обрізана декларація Шевченка не встигла потрапити на обговорення у ЗМІ.

Стежимо за руками.

• Зеленський подає Шевченка пізно ввечері 15 липня,
• блискавичні консультації з фракціями,
• об 11.00 ранку 16 липня Шевченко подає декларацію,
• а об 11.15 Рада призначає його головою НБУ – голосують майже всі, окрім «ЄС» та «Голосу».

Ну а ОВДП ховали з тієї ж причини. Адже НБУ звинувачували у потуранні міжнародним спекулянтам. А виявляється, що ОВДП купує і новий голова Нацбанку та президент. Тому Зеленський і «забув» про свої ОВДП та не вніс їх до декларації. А «згадав» уже після відставки Смолія. А Шевченко «згадав» після призначення на посаду голови НБУ.

Турборежимний схематоз. Ось із чого починається кар’єра нового голови Нацбанку. Але, звичайно, жодне НАЗК та НАБУ нічого не розслідуватимуть.

Яке розслідування, якщо Шевченко навіть не проходив спецперевірку, яка згідно із законом «Про запобігання корупції» є обов’язковою умовою призначення на посаду голови НБУ. Зеленський зазирнув у вічі – ось і вся спецперевірка.

Наявність у голови НБУ грошей у Швейцарії та Чехії – це, звісно, ​​зашквар. Тому що про яку довіру до національної фінансової системи та національної валюти може йтися, якщо голова НБУ, колишній керівник держбанку, зберігає свої заощадження у доларах у Швейцарії?

Але тут справа не тільки, а точніше не в тому, що Шевченко не довіряє українській банківській системі. Зрештою, навіть на посаді голови правління Укргазбанку він був би одним із перших, хто отримав сигнали про шторм, і встиг би вивести активи в безпечні гавані.

Справа тут у тому, що Шевченко не довіряє правоохоронній системі та владі взагалі. І не виключає, що будь-якої миті може стати фігурантом розслідування в Україні. А ось заарештувати рахунки у Швейцарії буде не так просто, якщо взагалі можливо. Тим більше, що власником рахунку є також і дружина, що дуже завбачливо.

Шевченко розкладає яйця у різні кошики. І заходячи на посаду голови НБУ, яйця зі швейцарського кошика діставати не збирається. Що ясно говорить не лише про наявність старих скелетів у шафі, а й про те, що вона допускає появу нових і не вірить людям, які посадили його в крісло голови Нацбанку. Розуміючи, що саме він буде цапом-відбувайлом – якщо що. І це «якщо що» – неминуче настане. Адже всі ці заяви – Зеленського про долар за 30 грн, закладений у бюджеті, Гетьманцева – про необхідність інфляції у 10%, Петрашка – про те, що добре б і вище 10% – це рушниця, яка висить на стіні у першому акті, та вистрілити воно має в останньому.

Обов’язок натискати курок покладено на Шевченка. Тому Зеленський, представляючи його, каже, що «глава НБУ має бути професійним, мужнім та відповідальним». За інфляцію, вкрадений рефінанс та невдоволення народу.

Не для того півроку збивали Смолія, щоб опустити курс на одну гривню, виконувати вимоги МВФ, і робити те, що й попередники, лише менш жорстко. Зеленський, представляючи Шевченка, назвав публічну мету нового голови НБУ: «реальні кредити для українського бізнесу та доступне іпотечне кредитування для всіх наших громадян». Президент хоче вирішити проблему пробитого колеса постійним накачуванням. У свідомості Зеленського є злі банки та НБУ, які не хочуть кредитувати. А ось у Німеччині під кумедний відсоток кредитують. Але лише у Німеччині кредитор захищений судами, поліцією та виконавчою службою. І позичальник не може отримати кредит за підробленими документами, перевести заставу на іншу юрособу, закритися судами, ментами та депутатами, та працювати далі, звинувативши банк у рейдерстві.

Проблема не в банкірах, а в судовій та правоохоронній системах, які за Зеленського стали набагато корумпованішими. Цю проблему Зеленський вирішувати не хоче та не може. А якщо банкіри не хочуть втрачати своїх грошей, то Зеленський вирішує за рахунок держави. В принципі нічого нового.

Саме так робив та робить старший партнер президента Коломойський. Він також відкривав програму доступного кредитування у своєму банку самому собі за рахунок держави.

Ну а більш докладно про скелети в шафі Кирила Шевченка можна прочитати в ЗМІ