Нагородження непричетних і покарання невинуватих: Які версії провалу операції з “вагнерівцями” запустили у США та Росії

“Вагнергейт” перетворився на своєрідну медійну “чорну мітку”, яку кожен учасник цієї історії намагається передати своєму опоненту. Концентрація постправди дійшла до того, що ФСБ Росії виступає промоутером CNN

фото: кадр з відео/YouTube

Інтрига довкола зірваної спецоперації, в ході якої українські спецслужби мали захопити бойовиків із ПВК “Вагнера”, на певний час практично зникнувши з інформаційного поля, в останні дні несподівано почала тріумфальне повернення.

Яке почалося із того, що керівник групи Bellingcat Христо Грозєв повідомив — фільм-розслідування на цю тему вийде на початку 2022 року. “Буде три частини, одна з них – документальний фільм, який продюсує директор з Голлівуду… Це буде початок наступного року. Це буде дуже цікавий фільм”, – рекламував довгоочікуване і неодноразово перенесене творіння Грозєв. Якось, напевно, не задумуючись над тим фактом, що “режисер з Голлівуду” — можливо, не найкраща фішка для журналістського розслідування.

Втім, на цьому справа не завершилася. Оскільки учора до промоції історії взялися гранди медіаіндустрії – компанія CNN. Журналісти опублікували розмову з трьома неназваними “високопоставленими офіцерами української військової розвідки”. Вони, по суті, переповіли всі подробиці спецоперації у версії, яку вже неодноразово чули в Україні — про підставну військову компанію, тонку агентурну гру, і несприятливі фактори, що завадили все це із блиском завершити.

Але при тому акценти у історії були розставлені у дуже зручний для українського президента спосіб. Оскільки з матеріалу випливає, що українська влада сконтактувала з Білоруссю тільки після фактичного провалу спецоперації, вимагаючи видати Києву російських найманців. В цьому контексті згадується тільки про дзвінок Зеленського до Лукашенка — вочевидь, той, що відбувся 5 серпня — під час якого Зеленський вимагає видати “вагнерівців” Україні. Натомість не згадали про те, що білоруські спецслужби “знайшли” вагнерівців під Мінськом саме після наради в президента України, і до цього факту може бути, суто теоретично, причетним хтось із присутніх. Більше того, їх “глибоко законспіровані” джерела в білоруських спецслужбах прямо натякають на те, що знайшли “вагнерівців” самостійно. Що якби автоматично знімає вину з Банкової, і робить зрив операції чи то випадковістю, чи то наслідком поганого планування.

Інший цікавий момент матеріалу CNN полягає в тому, що українські “джерела” журналістів розповідають, що спецоперацію фінансували США. Вартість подібної заяви для російської пропаганди важко переоцінити. Рівно як і потенційну шкоду для подальших контактів та спільних дій між спецслужбами України та США.

Природно, що в Москві негайно реагують на подібний зручний привід — і вже представники ФСБ, можливо, вперше в житті, розповідають, що матеріали американських ЗМІ є “достовірними і об’єктивними”, а російська спецслужба “повністю підтверджує” інформацію CNN, яка є “абсолютно достовірною”.

Втім, після того ФСБ озвучує вже свою версію, що “вагнерівців” до Білорусі заманили не для подальшого захоплення, а для того, щоб “підірвати російсько-білоруські стосунки”. Що виглядає і зовсім непереконливо, якщо зважити на рівень комунікації між Мінськом та Москвою та ступінь залежності режиму Лукашенка від підтримки Кремля.

Тому, як би це не було прикро, слід визнати, що історія з “вагнерівцями” наразі претворилася на своєрідний політичний таран, який всі причетні до події намагаються спрямувати на політичних опонентів. Починаючи від Юрія Бутусова, який однозначно натякає на ймовірність зради — при тому зради без лапок — в оточенні чинного президента. Продовжуючи американськими журналістами, які випускають матеріал, посилаючись на неназвані джерела, який фактично “відбілює” українську владу і списує все на ретельність лукашенківських шпиків. І завершуючи, звичайно, ФСБ Росії, яке визнало факт проведення спецоперації, але повідомляє з цього приводу настільки відверті нісенітниці, щоби всім причетним захотілося про всю цю історію забути.

Звичайно, ми живемо в епоху постправди. А такі справи як операції спецслужб завше відзначалися неоднозначним характером. Але від історії з “вагнергейтом” залишається стійке враження, що у погоні за політичною доцільністю всі без винятку учасники процесу зайшли трохи задалеко. В результаті які б факти не оприлюднив з цього приводу Грозєв — чи хто завгодно інший, – вся подія не викличе жодного значимого суспільного резонансу ані в Україні, ані за її межами.