Розпуск парламенту і повзучий реванш: Що готує для України уряд Шмигаля
Зміна прем’єр-міністра і оновлення уряду, в купі зі зміною Генпрокурора, в ідеалі мають на певний час знизити градус атак на владу, та навряд чи цей час буде тривалим.
Події минулого тижня стали першими ознаками майбутньої серйозної політичної кризи в Україні. Якщо на Банковій та в середовищі парламентських “слуг” гадають, що заміною прем’єра Олексія Гончарука на прем’єра Дениса Шмигаля з суттєвим оновленням урядової команди чи заміною Генпрокурора Руслана Рябошапки на когось іншого кризові моменти в економіці та всередині правлячих еліт зняті, то вони глибоко помиляються. Насправді, проблеми лише почалися. І з цих проблем планують скористатися сили, мета яких – повернення України у геополітичний статус чорної діри між Росією і Європою.
За що ж звільнили Гончарука і Рябошапку?
Зміни у коридорах влади, які сталися минулого тижня і які триватимуть ще й нинішньої семиденки, з огляду на вакантні посади в Кабміні та в кріслі Генпрокурора, стали можливими завдяки технології “війна із соросятами”. Безумовно, уряд Гончарука припустився серйозних помилок, які добре відображає статистика, однак складається враження, що каденція попереднього уряду закінчилася зовсім не через його провали. Це більш схоже на елемент багатоходівки. Яка чудово спрацювала, проявивши багато слабких сторін діючої влади.
Із Рябошапкою – те саме. Вимагати від нього швидких посадок у політично вмотивованих справах, за звинуваченнями, шитими білими нитками – абсурд. Тому вилетів він із крісла не через нібито небажання підписувати підозри попередникам і не через нібито провальну реформу Генпрокуратури, а тому, що у це крісло мають посадити іншу особу, яка погодиться виконувати політичні замовлення на посадки тих чи інших осіб. Чи буде це обговорюваний Сергій Іонушас? Скажемо так: він або хтось із людей, пов’язаних із “Кварталом”, вигідний для тих сил, про які йшлося вище – посадки, що просуватимуться людиною президента, робитимуть саме Зеленського в очах Заходу безпосередньо відповідальним за них. Як було в часи Януковича: у розповіді про верховенство права, коли в кріслі Генпрокурора сидів Віктор Пшонка, не вірили ні в Україні, ні в Брюсселі, ні навіть у Москві.
Якими будуть наслідки кадрових перетасовок? Їх уже частково видно. Перший – відкликання урядом Шмигаля 82-х законопроектів і 8 проектів постанов, внесених Кабміном Гончарука, серед яких – критикований опозицією закон “Про працю” і дуже нелюбий Ігорю Коломойському законопроект, що забороняє колишнім власникам повертати свої банки – прийняття цього документу є однією з чільних вимог МВФ. Відкликання цих законопроектів може свідчити про кілька моментів: по-перше, Кабмін Шмигаля починає свою роботу з перегляду законодавчих пропозицій попередників, і це популізм, спроба сподобатися як опозиції, так і олігархам; по-друге, швидкі реформи можуть бути поставлені на паузу. Вони знижують рейтинги влади, що невигідно їй в контексті майбутніх місцевих виборів.
Тому, схоже, завдання-мінімум Кабміну Шмигаля – створення ілюзії покращення на тлі погіршення, винуватцем якого зробили “соросят”. Наскільки ця ілюзія буде дієвою і тривалою, залежить від медіа-підтримки уряду та того, наскільки гучними будуть його “зашквари”. Приміром, плутанина Шмигаля у висловлюваннях про постачання води до анексованого Криму вже в перші дні на посаді показала, що цей прем’єр може скоро набалакати на вимоги про його відставку з боку націонал-патріотичних сил.
Як Банкову штовхатимуть до перевиборів парламенту
З цього випливає наступний наслідок кадрових змін: ОП вдалося на певний час зняти негатив відстороненням фігур, які стали “ворогами народу” завдяки війні із “соросятами”, що її майстерно вели особи з групи впливу Коломойського у союзі з медіа з “пулу Медведчука”, депутатами “ОПЗЖ”, Шарієм, анонімними Телеграм-каналами, тощо. Проте треба розуміти, що вдруге провернути фінт із заміною “шила на мило” без суттєвих рейтингових втрат для президента не вийде. І тоді доведеться шукати інших винних. В зоні ризику може опинитися парламент.
Тема дочасного розпуску Верховної Ради, спричинена низкою вибухових скандалів із монобільшовиками, після Нового року ніби затихла. Однак голосування минулого тижня, особливо за відставку Рябошапки, продемонструвало, що у фракції “слуг” поглиблюється криза. Сил, які штовхатимуть фракцію до розколу, вистачає. З одного боку, ці сили не зацікавлені хоча б у наближенні “зелених” на місцевих виборах до минулорічного результату, а з іншого, їхній інтерес значно більший – дочасні вибори парламенту навесні 2021 року. Приміром, гарно чутно, що про перезавантаження парламенту все гучніше говорять в “ОПЗЖ”.
Але зараз монобільшість ще потрібна невидимим архітекторам повзучого повернення України до статусу “країни, що не відбулася”. Адже ця Рада не виконала призначення, яке вони для неї обрали. Спочатку вона має спробувати завалити закон про обіг землі. Наступні кроки – ВР повинна прийняти закон про референдум, його вже винесли на громадське обговорення; підтримати зміни до Конституції щодо децентралізації, які посилять президента; дати добро на місцеві вибори в ОРДЛО і підтримати кілька законів, пов’язаних із так званою “реінтеграцією” Донбасу, тощо. Простіше кажучи, підготувати законодавчу базу для сил реваншу. От, приміром, “слуги” пішли на поступки Рябошапці і зробили Генпрокурора дуже сильною фігурою. Хоча правники та експерти попереджали про ризики. Рябошапку прибрали, але функції лишилися. І де гарантія, що в головному кабінеті на Різницькій з часом не опиниться новий Пшонка, але із суперповноваженнями? А на місці Зеленського – авторитарний лідер.
Небезпечні ігри з процедурами
За цей час гойдатимуть уряд Шмигаля, котрий опинився відразу перед кількома масштабними викликами і тому буде зручною мішенню: падіння промисловості, багатомільярдна дірка в бюджеті, яка з огляду на передвиборчий соціальний популізм, скоріш за все, не зменшуватиметься, а збільшуватиметься, коронавірус, що потужно підштовхує світ до глобальної кризи, реалізація так званого “національного примирення”… Додайте до цього проблеми, які влада створює сама собі на порожньому місці внаслідок довільного тлумачення процедур. Як сталося з призначенням складу Кабінету міністрів.
Те, що кандидатуру нового прем’єра внесли до Ради без консультацій із фракціями – півбіди, адже всю повноту відповідальності несе фракція “Слуга народу”. Біда в тому, що попри вимогу закону про Кабінет міністрів (стаття 9, пункт 2) на розгляд депутатів у минулу середу мало вноситися подання з повним персональним складом. А згідно зі статтею 6, пункт 2 цього ж закону, посадовий склад (кількість та перелік посад) новосформованого уряду визначається Верховною Радою за поданням прем’єр-міністра одночасно з призначенням персонального складу Кабміну. Тобто, від 4-х до 6-и міністрів можуть бути у статусі в.о. Нагадаємо, в уряді Шмигаля немає міністрів економіки, енергетики, освіти і науки, культури. І можна бути впевненими, що в разі призначення когось офіційно міністрами, опоненти підуть оскаржувати це до суду. Не важливо, чи вдасться їм досягти свого, головне – вони забезпечать собі піар на темі незаконного призначення уряду.
Тож не виключено, що підштовхування до порушення процедур – також елемент великого плану, оскільки кожне таке порушення делегітимує державні інституції. А слабкі інституції роблять слабкою державу та її президента. За якого також візьмуться, але не зараз. Спочатку “з’їдять” уряди та “слуг”.
