Сергей Янчук: Цена 500 метров освобожденной украинской земли: как это происходит
Как это происходит:
– Вам нужно зайти в лесок и поставить ВП здесь и здесь, по возможности продвинуться сюда. По информации, противник отошел и находится здесь. Вас встретят инженеры.
– На каком канале мы работаем?
– Ребята, уже светает, прыгайте в ЭМку!
Далее текст на языке оригинала.
Їдемо до точки висадки, гуркіт та пил, бл*ха, треба було вдягти балаклаву. Висадка. Швидко пересуваємось в посадку. Ховаємось у нори.
– Шандро, до мене. Слухай задачу. Перевіряємо рації, висуваємося.
Поодинокі приходи. День починається. Набираємо відстань.
– Перша та друга п’ятірка: відстань двадцять метрів, рух, рух!
Розбита посадка. Ось перша Т-образка.
– Рух, рух.
Рухаємось, на всьому шляху трупи п*дарів різного ступеня давнини. Ось одні кості, цей – свіженький. “Сваих не брасаем”. Ці позиції зайняли недавно. Відкрита місцевість.
– Ще довго? куди йти?
– Прямо, рух!
– Жаба, жаба! Всі під дерева!
– Можна далі рухатися!
Доходимо до ліску. Його немає, лише струпалі дерев.
– Доброго ранку, хлопці, ми 129-й, хто інженери?
– Тут ми пройшли трохи, але далі на дереві ТМка керована…
– Веди нас. Шандро, за мною, всім роззосередетися!
– Оно ПМН, оно, оно…хлопці, там бліндажик – вам туди.
– Тайга, Янику
– На зв’язку
– Все щільно заміновано…
– Плюс, чекайте
– Бажаю здоров’я, хлопці, я Ураган;
– Ось інженери, ділимося на дві групи, йдемо ставити ВП.
Ми знову просуваємось, першим рухається Ураган, хлопцю до тридцяти, але яйця сталеві. Ми акуратно рухаємося, дивимось, де міни, інженери за нами. Рухатися складно, все вкрито гілками від дерев, стирчать остови, воронки та міни – ПМН 4. Доходимо до маленького окопу. Тут буде перша ВП. Починається обстріл. Встигаємо сховатися.
– Всі залишаються тут, Яник за мною.
Рухаємось на лівий фланг. Ураган, я та двоє інженерів. Прикриваємо, прострілюєм, просуваємось – це зачистка. Показуємо інженерам міни, вони відмічають стрічками, ми акуратно відкидаємо гілки – так робиться стежка. На жаль, існує вона не довго. Після кожного обстрілу ландшафт змінюється і потім знову не зрозуміло, куди йти.
Цей лісок нам принесе багата горя. Ми просунемося вперед. Знайдемо бліндажі, окопи, які ретельно й щільно заміновані. Зброя, БК, трупи. Дійдемо до контакту з противником, вступимо в бій, зробимо маневр, виставимо ВП. Будемо закріплюватися, рити окопи. Противник контратакує, ми відіб’ємо атаку, та потім, за допомогою дронів та мінометів, наш ВП роз’їбуть. Перший загиблий – Олег Кононенко – Царство Небесне! Двоє поранених, контужені. Вдасться всіх евакуювати. В другій групі, при ротації, теж буде поранений. Через день двоє підірвуться на міні. Одного встигнуть евакуювати за 5 годин. Іншого, з відірваною ногою, не зможуть евакуювати до 10 годин. В мене є переписка з ним. Саме він мене тягнув з тієї посадки. Сиклітенко Андрій – помре в лікарні. Не витримають нирки. Честь таким людям!
Далі буде штурм. Хлопці брали цю позицію 2 рази. Й кожного разу суміжний підрозділ втрачав її. В цих штурмах наш підрозділ працював як потужна військова машина. Вибили п*дарів, взяли в полон, зайняли позицію. Поранений Алекс заводив на позицію суміжний підрозділ.
В тому бою загинули ще двоє – Харченко Вадим та Діренко Саша – Вічна Слава нашим Захисникам! Наступний штурм не відбудеться. Групу роз’їбуть на підході. Поранені, контужені. Стіч втратить ногу, але не впевненість.
– Яник все буде добре, головне живий!
Й третій раз підрозділ піде штурмувати, візьмуть. Стрілкови бій, обстріл, поранені, загиблі. Загинуть Слава Соболев, Євген Маклахов, Острополець Олег, Валера Кочубей. 6 поранених. Знову важка евакуація.
Хлопці будуть приходити до тями, займатися похоронами, збирати на квадрік.
Поранені в лікарні будуть кожного дня писати та переживати за підрозділ. Хтось буде звинувачувати себе, що можна по-іншому, хтось командування, хтось всіх підряд. Підрозділ отримає поповнення та буде готуватися до штурму. В новинах буде сказано, що йдуть бої, ми просуваємось південніше Бахмута та маємо успіх. За день пройшли 500 метрів. Така ціна кожного метру нашою землі…
