Шахеды евроинтегрируются: Польша, Румыния, Латвия не способны защитить собственное воздушное пространство, не говоря о нашем
Атаки рашистских беспилотников на мирных граждан ЕС… защищены европейским правом. Но вместо того, чтобы переписать безопасное законодательство 2000-х, наши западные соседи думают, что проблему следует взвешенно обдумать.
Далее текст на языке оригинала
Лише протягом двох останніх днів над Балтійським морем ППО НАТО ідентифікувала 6 російських літаків без увімкнених транспондерів, а загалом цього тижня бункерний понад 10 разів відправляв свої військово-космічні сили, аби висловити своє презирство та зневагу до боягузливості вояків Альянсу.
Виглядає так, що кремль залякує своїх ворогів, і це вже усталена практика. Бо в серпні літаки НАТО теж перехоплювали над територією країн Балтії до 10 бойових російських літаків на тиждень: більшість із порушників традиційно вимикали прилади зовнішнього стеження.
Країни Східної Європи реагують дуже характерно, висловлюючи занепокоєння: міністри оборони Болгарії, Чехії, Естонії, Угорщини, Латвії, Литви, Польщі, Румунії та Словаччини закликали НАТО підготувати “колективну відповідь” на путінське нахабство. На практиці це означає, що слід колись зібратися і щось тоді вирішити.
Формально нові члени північноатлантичної спільноти більше ні на що не здатні, як ділитися занепокоєнням зі старшими партнерами. Та це неправда: лінива безпорадність наших сусідів унаочнюється на ситуації із “шахедами”, що з “дружніми намірами” облетіли декілька учасниць Альянсу — Румунію, Латвію й навіть Польщу. ППО жодної з держав їх навіть не намагалася збивати.
Сили оборони сусідів здивували своїми плюшевими відмовками щодо цього провалу: дрон не можна розглядати як відкриту військову ескалацію проти країни, бо його ціллю були не країни альянсу. Звучить так, ніби провидці та астрологи начепили погони й тепер керують ППО наших сусідів. Насправді ситуація набагато гірша: “шахеди”… захищені законодавством Польщі, Румунії чи, наприклад, Латвії.
Законодавство європейських країн не передбачає рефлексії на сучасну війну безпілотних систем. Наприклад, румунські пілоти мають зв’язатись із землею, ідентифікувати літаючий об’єкт, навіть спробувати зв’язатись із ним, і тільки після цього відкрити попереджувальний вогонь.
Згідно з законом, румунський льотчик повинен намагатися “розговорити” “шахед”, встановити з ним контакт, навіть усвідомлюючи відсутність там пілота. Правда, військові можуть “застосовувати зброю… проти дронів, що використовується для вчинення ворожих дій”: але в них має бути впевненість, що той вчиняє щось вороже або летить над військовою базою… Коли “шахед” мирно атакує цивільний будинок, чіпати його не можна.
У Польщі F-16 злітають у небо, коли наближаються російські ракети, але згідно з польським законодавством, у мирний час пілот винищувача повинен мати візуальний контакт із ціллю перед ураженням. Льотчик не може атакувати ціль, яку бачить на радарі, доки не ідентифікує її фізично. Неважливо, ракета то чи дрон. Латвія “накульгує” на ті ж атавізми законодавства.
Міністр оборони Литви Лаурінас Кашчунас заявив, що ланцюжок ухвалення рішень треба скорочувати, бо російські дрони влітають у повітряний простір і падають. Мовляв, де ж тут колективна безпека? Але що потрібно тій самій Литві, аби змінити власне законодавство?
Тут би Європа могла повчитися в Ердогана: Туреччина — теж член НАТО, але не жувала соплі колективності, а враз збила російський Су-24 2015-го на кордоні з Сирією, коли той УПЕРШЕ порушив повітряний простір країни. москва тоді побухтіла, але заповажала Анкару. Тепер бункерний набивається в друзі до Ердогана, тоді як до більшості країн Європи у кремля протилежне ставлення: острах “ескалації” та практика замружених очей на путінські провокації лише надихає російського диктатора в його божевільних намірах.
Тому сьогодні марно просити повітряного захисту в наших західних сусідів, бо наразі вони й самі захиститися не здатні.