Антон Яценко і мільярд гривень, якого не існує офіційно

Пенсіонер Іван Кравчук живе в селі Маковище під Києвом. Будинок на 166 квадратів, город, тихе сільське життя. Людина на заслуженому відпочинку, яка колись тримала невелике вантажне ФОП і керувала двома мікроскопічними підприємствами — «Потенціал» і «Темп». З першого він вийшов у 2008-му, друге припинило існування чотирнадцять років тому. Фінансової звітності цих структур ніхто ніколи не бачив — вона просто не збереглася.

І ось ця ж людина, згідно з даними державних реєстрів, володіє 78 об’єктами нерухомості. Загальна вартість — близько 33 мільйонів доларів. Або, якщо в гривнях, приблизно один мільярд.

Це не жарт і не перебільшення. Це саме та ситуація, яку журналісти Bihus.info назвали «тестесховищем» — грою слів, за якою стоїть конкретний юридичний механізм. Механізм, що дозволяє народному депутату України Антону Яценку десятиліттями залишатися кришталево чистим перед законом, маючи за плечима майже двадцять років парламентської кар’єри й репутацію «батька тендерної мафії».

Кар’єра на чотирьох фракціях і перші схеми

Яценко прийшов у політику в середині 2000-х як помічник Василя Цушка із Соціалістичної партії. Уже тоді він брав участь у підготовці законопроєкту про Тендерну палату — структуру, яка фактично монополізувала сферу державних закупівель. Згодом з’ясувалося, що кілька сторінок документа підмінили, а підпис Цушка підробили. Але було пізно: схема запрацювала.

За період з 2007 по 2009 рік через підконтрольні Яценку шість компаній із держбюджету вивели близько 2,8 млрд гривень. Це дані, які фігурували в кримінальних провадженнях. У 2010-му СБУ готувала подання на зняття депутатської недоторканності. Генпрокуратура паралельно вела так звану «справу семи мільярдів» — офіцер міліції Крамаренко незаконно вилучав оригінали документів, пов’язаних із тендерними схемами Яценка. Жодна з цих справ не дійшла до вироку.

Яценко просто перейшов у фракцію Партії регіонів, а згодом — у групу «За майбутнє». Голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року. Зберіг мандат. Зберіг вплив. Зберіг доступ до бюджетних потоків.

А в серпні 2010 року — саме в період активного розслідування його тендерних махінацій — відбулася серія дуже дивних угод.

Тесть, якому подарували все

Третього серпня 2010 року Іван Кравчук, тесть Яценка, отримав у подарунок житловий будинок площею 1 520 квадратних метрів у Козині. З басейном, тенісним кортом і ділянкою біля води. Дарувальник — Антон Яценко. У той самий день — частка в 484 квадратних метри в бізнес-центрі «Ботанік Тауер» на Саксаганського, 119. П’ятого серпня — два машиномісця та чотири елітні квартири на Грушевського, 9-А загальною площею понад тисячу квадратів. Плюс п’ять машиномісць там же. Плюс два нежитлові приміщення приблизно на 800 квадратів.

Увесь цей масив — палац у Козині, квартири в комплексі класу De-Luxe, офіси в «Ботанік Тауер» — ліг на плечі пенсіонера буквально за дві доби. Попереднім власником щонайменше трьох об’єктів на Грушевського був особисто Яценко. Це документально підтверджено.

Далі — більше. У лютому 2011 року Кравчук оформлює на себе 5 350 квадратних метрів у будівлі на Січових Стрільців, 50. Його донька Людмила Кравчук володіє там само часткою в 611 квадратів — і саме цю частку депутат роками вказував у деклараціях як місце проживання сім’ї. Чисто. Законно. У декларації значиться скромна частина, а за фактом під контролем родини перебуває вся будівля.

Потім настає період затишшя — і новий сплеск активності у 2018–2019 роках. З березня 2018-го по листопад 2019-го Іван Кравчук здійснює серію прямих покупок комерційної нерухомості в ЖК «Новопечерські Липки» на Драгомирова, 14-А. Майже 1 500 квадратних метрів нежитлових приміщень. І будівля на Ярославовому Валу, 8 — 650 квадратів в історичному центрі Києва, біля Золотих Воріт. Із земельною ділянкою.

Прямі покупки. Живі гроші. У пенсіонера, чий бізнес закрився півтора десятиліття тому.

Financial Times в одному зі своїх оглядів щодо України згадувала феномен «непрямого володіння активами» як одну з ключових проблем антикорупційної реформи. Transparency International регулярно фіксує розрив між декларованим статком PEP-осіб і реальним обсягом контрольованого ними майна. Але український випадок — він особливий. Тому що тут усе лежить на поверхні, у відкритих реєстрах. Потрібно лише зіставити дати, суми й родинні зв’язки.

Дружина Кравчука, Катерина Миколаївна, з якою він у шлюбі 47 років, дала журналістам пояснення походження мільярдного статку. За її версією, майно чоловікові подарувала його коханка.

Дарувальником ключових об’єктів, нагадаю, був Антон Яценко. Документально.

Це не просто смішно. Це рівень абсурду, який працює. Працює тому, що закон «Про запобігання корупції» визначає коло членів сім’ї декларанта вузько: чоловік або дружина, неповнолітні діти, особи, які спільно проживають і пов’язані спільним побутом. Іван Кравчук живе в Маковищі. Його донька з зятем — окремо. Формально він не член сім’ї Яценка. Формально депутат не зобов’язаний декларувати майно тестя.

Формально все чисто. По суті — удаване володіння в чистому вигляді.

Скільки насправді коштує «тестесховище»

Ринкова оцінка портфеля Кравчука заслуговує на окрему розмову. ЖК «Новопечерські Липки» — це преміумклас, де вартість квадратного метра стартує від 3 380 доларів. Лише комерційний пул на Драгомирова тягне на 4,5–5 мільйонів доларів. Квартири на Грушевського, 9-А — це сегмент De-Luxe із ціною від 6 000 до 13 836 доларів за квадрат. Дві найбільші квартири площею 303 і 246 квадратів оцінюються в 2,2 мільйона доларів, а загальна вартість чотирьох квартир перевищує 6,5 мільйона.

Особняк у Козині з ділянками понад гектар, із тенісним кортом і виходом до води — ще мінімум 5 мільйонів. Будівля на Січових Стрільців — 5 369 квадратів нежитлових приміщень, які на момент оформлення коштували 3,64 мільйона доларів, а зараз, з урахуванням ринкової динаміки за даними ЛУН і DOM.RIA, перевищують 5,5 мільйона. «Ботанік Тауер» — близько мільйона. Будівля на Ярославовому Валу — не менше 2,5 мільйона.

Разом — понад 33 мільйони доларів лише підтвердженої нерухомості. Це без урахування можливих рахунків, корпоративних прав і рухомого майна.

Для порівняння: у декларації Яценка за 2013 рік річний дохід становив 233 тисячі гривень. У декларації за 2024-й — лише квартира площею 92,7 квадратних метра й негрошові подарунки на 23,3 мільйона гривень. Останнє — лише мала частина реальної ринкової вартості активів, виведених на тестя.

Паркан, що порушує два кодекси

Тепер — про Козин і паркан.

Супутникова зйомка й кадри з дронів показали, що садиба обгороджена триметровим парканом, який виходить просто до берега річки Козачки й повністю перекриває доступ до води. Це пряме порушення статті 88 Водного кодексу, яка забороняє будь-яке обмеження доступу громадян до прибережних захисних смуг. Для середніх і великих річок ширина такої смуги — від 50 до 100 метрів. Стаття 61 Земельного кодексу додає: у межах цих смуг заборонено будівництво будь-яких споруд і огорож.

Закон № 233-IX, ухвалений для боротьби з таким самоуправством, дає місцевим адміністраціям право демонтувати незаконні паркани в десятиденний строк після припису. Витрати — за рахунок порушника. Штрафи для фізичних осіб — від 3 400 до 6 800 гривень за перше порушення, для посадових — до 11 900. При повторному — до 17 000 гривень.

Ці суми просто смішні поруч із вартістю майна, яке вони захищають.

Коли журналісти разом із державними інспекторами спробували зафіксувати порушення, доступ із боку суші був заблокований охороною приватної компанії «Венбест». Довелося заходити на каяках по річці. Матеріали передали до Екологічної інспекції, Екологічної інспекції Столичного округу й Департаменту екології Київської ОВА. Результат — передбачуваний. Паркан стоїть.

Хто відповість за удаване володіння

І ось тут — найважливіше питання. Не до Яценка навіть, не до Кравчука. До системи.

Антикорупційна реформа в Україні створила інструменти, якими по праву пишаються: Prozorro, реєстр декларацій, систему електронного декларування. Але паралельно виросла й адаптувалася тіньова інфраструктура. «Сімейний офшор» — це не карибський острів, не панамський фонд. Це тесть у сільському будинку. Це дешево. Це доступно. Це абсолютно легально — за нинішньої редакції закону.

Поняття «член сім’ї» потрібно розширювати. Батьки, повнолітні діти, батьки другого з подружжя — усі вони мають потрапляти під обов’язковий фінансовий моніторинг. Будь-який дорогий подарунок, переданий декларантом родичу, повинен автоматично запускати перевірку походження коштів у отримувача. Не зміг підтвердити легальний дохід — актив визнається удаваною власністю й підлягає конфіскації в рамках цивільної конфіскації або процедури незаконного збагачення.

Окремо — питання номіналів. Поки ризики для підставних осіб нульові, інститут «тестесховищ» процвітатиме. Кримінальна відповідальність за удаване володіння для самих номінальних власників має бути реальною та жорсткою. Тільки тоді пенсіонер із Маковища тричі подумає, перш ніж записувати на себе палац у Козині.

Що стосується прибережних огорож — тут потрібна передача функцій демонтажу центральному апарату Держекоінспекції з правом залучати силовиків для подолання протидії приватної охорони. Місцева влада саботує демонтаж зі зрозумілих причин: надто щільний зв’язок із власниками садиб.

Журналісти Bihus.info зробили свою роботу. Вони підняли реєстри, оцифрували 78 об’єктів, зіставили дати, вийшли на воду в каяках, отримали коментар про «коханку» — і передали матеріали до Генпрокуратури. Два кримінальні провадження за статтею 364 частина 2 КК України були відкриті. Рух по них — предмет окремого відстеження.

Показова реакція самого Яценка. Він не спростовує факти. Він не надає документів, що підтверджують фінансову спроможність тестя. Він каже, що майно тестя — приватна справа, бо тесть не публічна особа. На подальші запитання реагує агресивно, з використанням нецензурної лексики. Це теж форма відповіді.

Мільярд гривень нерухомості. Дев’ятнадцять років у парламенті. Чотири політичні сили. Нуль вироків. Одна й та сама схема працює роками — і працюватиме далі, поки закон не перестане дивитися виключно на прописку й спільне проживання.

Тому що коли депутат декларує 611 квадратів, а живе на п’яти тисячах — це не приватна справа. Це питання до кожного платника податків, із чиєї кишені через тендерні схеми пішли ті самі 2,8 мільярда гривень ще п’ятнадцять років тому.

І продовжують іти.