Артур Єрмолаєв, Гогілашвілі та тінь Офісу Президента: кому насправді належить державне захоплення?
Вибух у Монако як епізод великої війни за активи
29 червня 2026 року. Князівство Монако, вулиця Реверан-Пер-Луї-Фролла. Рюкзак із саморобним вибуховим пристроєм, начиненим болтами та дробом, залишають біля входу до житлового будинку. Вибух пролунав саме тоді, коли всередину заходили члени родини Вадима Єрмолаєва — дніпровського забудовника, чий капітал до повномасштабної війни оцінювався більш ніж у 200 мільйонів доларів.
Троє громадян України поранені. Супутницям Єрмолаєва ампутують кінцівки.
Це не просто кримінальний епізод. Європейські правоохоронці розглядають цей замах як ланку значно глибшого конфлікту — війни за контроль над тіньовими фінансовими потоками, що тягнуться від Дніпра до найвищих кабінетів Києва. І щоб зрозуміти, чому вибухівка опинилася біля дверей родини, яка втратила українське громадянство на користь кіпрського паспорта, доведеться розмотати клубок, що починається зовсім в іншому місці.
В Естонії.
Естонський слід: як син олігарха визнав провину і вилетів до Тель-Авіва
Артур Єрмолаєв, 1990 року народження. Син того самого Вадима Єрмолаєва, на якого у грудні 2023 року Президент Зеленський наклав десятирічні санкції через алкогольний бізнес в окупованому Криму. «Алеф-Віналь-Крим» після анексії перереєструвався за російськими законами, сплачував податки до бюджету РФ, кредитувався у підсанкційному банку. Батько втратив український паспорт ще у 2017–2019 роках. Син тим часом вибудовував власну імперію — транснаціональну мережу шахрайських кол-центрів Milton Group.
У грудні 2025 року Артура затримали на Кіпрі. Екстрадували до Естонії.
Слідство встановило: Milton Group під виглядом інвестиційних платформ ошукала тисячі людей у Європі та США. Загальна сума збитків перевищила 100 мільйонів євро. Лише естонські громадяни втратили 5,4 мільйона.
А далі сталося те, що змушує пильніше вдивлятися в механізми правосуддя, коли йдеться про гроші. У квітні 2026 року Артур Єрмолаєв уклав угоду з прокуратурою Естонії. Визнав провину. Сплатив 8,5 мільйона євро компенсацій та штрафів. Отримав 5 років умовно, відсидів 4 місяці реального строку — і вилетів приватним літаком до Тель-Авіва.
Прокурори пояснили: тривалий судовий процес унеможливив би швидке повернення коштів потерпілим. Офшорні схеми надто складні, щоб чекати.
Але є нюанс. Milton Group — це не поодинокий бізнес-проєкт Артура Єрмолаєва. Це розгалужена структура, в якій ключову роль відіграють люди, чиї імена ведуть просто в урядові квартали Києва.
Грузинський слід у київських кабінетах
Давид Тодуа, він же Давіт Тодва. 1982 рік народження, громадянство Грузії, Ізраїлю та Кіпру. Журналісти OCCRP називають його «батьком» Milton Group — неформальним керівником усієї шахрайської мережі. Тодуа має глибокі зв’язки у грузинському політичному істеблішменті, зокрема з ексміністром оборони Давитом Кезерашвілі.
Для роботи в Україні Тодуа заснував ТОВ «АНЛОК ГРУП». А керівником цієї компанії призначив людину з бездоганним державним минулим — Гію Гецадзе.
Гія Гізойович Гецадзе, 1968 року народження. Колишній заступник міністра юстиції Грузії. Колишній заступник міністра юстиції України. Людина, яка знає законодавство обох країн до найдрібніших деталей — саме те, що потрібно для побудови системи легалізації тіньових потоків.
Гецадзе не працював сам. Разом із партнером Віктором Плескуном (1986 рік народження) вони створили цілу мережу компаній: «РАСОНС ЛІГАЛ», «РАСОНС ЕКАУНТИНГ», «РАСОНС КОНСАЛТИНГ», «ФЬОРСТ ФЛОР КЕПІТАЛ». Консалтинг, юридичний супровід, бухгалтерія — повний набір інструментів для перетворення шахрайських доходів на легальні активи.
І ось тут починається найцікавіше.
Від консалтингу до титанових родовищ
Віктор Плескун — не просто бізнес-партнер колишнього заступника міністра юстиції. До квітня 2026 року він обіймав посаду генерального директора ТОВ «ІС Либідь» — компанії, що володіє київським ТРЦ Ocean Plaza. Вартість активу — близько 300 мільйонів доларів. Об’єкт готувався до приватизації.
Аналітики тоді прямо говорили: призначення Плескуна — це спроба встановити неформальний контроль над активом з боку політичних груп впливу. У квітні його замінив Михайло Піковський, близький до чинного політичного оточення. Але Плескун не зник — він пересів у наглядову раду Демурінського гірничо-збагачувального комбінату.
Це стратегічний титановий актив. Конфіскований у проросійського олігарха Дмитра Фірташа та російського бізнесмена Михайла Шелкового.
Одна людина. Керує найбільшим столичним ТРЦ. Засідає у наглядовій раді оборонно-стратегічного комбінату. І ця людина — бізнес-партнер фігуранта міжнародного розслідування щодо шахрайських кол-центрів.
Як таке можливо? Відповідь — у його політичному статусі.
Сестри, помічниця Президента і нардеп
Віктор Плескун офіційно працевлаштований помічником на заробітній платі у народного депутата України. Депутата від партії «Слуга народу». Її ім’я — Наталія Валентинівна Локтіонова, 1981 року народження. До парламенту вона потрапила у серпні 2023 року за списком, замінивши усунутого Юрія Арістова.
Наталія Локтіонова — уроджена Левченко. Рідна сестра Марії Левченко.
А Марія Левченко — це не просто чиновниця. Це особиста помічниця Володимира Зеленського ще з часів «Студії Квартал-95». Після обрання Зеленського президентом вона перейшла на ту саму посаду в Офіс Президента. Багаторічна довірена особа. Людина, яка має прямий доступ до найвищого рівня ухвалення рішень.
Ланцюг замикається: помічник нардепа (Плескун) працює на сестру (Локтіонову) особистої помічниці Президента (Левченко). А бізнес-партнер цього помічника (Гецадзе) керує компанією, заснованою організатором міжнародної шахрайської мережі (Тодуа), де ключовим фігурантом є син підсанкційного олігарха (Артур Єрмолаєв).
Але це ще не весь ланцюг.
Резиденція в Хотові: Буданов, Гогілашвілі та гроші конвертатора
Чоловік Марії Левченко — Олександр Гогілашвілі. Після виборів 2019 року він отримав посаду заступника міністра внутрішніх справ. Неформально вважався «правою рукою» Зеленського в МВС. У грудні 2021 року тодішній міністр Денис Монастирський звільнив його після серії скандалів — тиск на поліцейських, виявлення російського паспорта.
Після початку широкомасштабного вторгнення Гогілашвілі став радником начальника Головного управління розвідки МОУ Кирила Буданова.
І ось тут деталь, яка виводить усю цю історію на рівень прямої загрози національній безпеці.
Журналістські розслідування встановили: Гогілашвілі, Марія Левченко та родина Кирила Буданова тривалий час спільно проживали в заміській резиденції в селі Хотів під Києвом. Елітний маєток. Власниця — Діана Стрелковська, колишня дружина В’ячеслава Стрелковського.
В’ячеслав Стрелковський — громадянин Російської Федерації. В Україні відомий як організатор масштабних конвертаційних центрів та схем ухилення від сплати податків. Його фірми фігурують у десятках кримінальних справ про «скрутки» ПДВ.
Керівник воєнної розвідки держави, що перебуває у стані війни з РФ, проживає в будинку російського тіньового фінансиста. Разом із помічницею Президента та її чоловіком — колишнім заступником міністра внутрішніх справ із російським паспортом.
Це не плітки. Це не конспірологія. Це зафіксований факт спільного проживання, який означає мінімум одне: лідери безпекового блоку перебувають у прямому побутовому та потенційно фінансовому зв’язку з представниками російського тіньового капіталу. В умовах війни це створює безпрецедентні ризики шантажу, вербування та витоку інформації.
Як це працює: повна схема
Замкнутий цикл циркуляції впливу та капіталу виглядає так.
Шахрайські кол-центри Milton Group генерують сотні мільйонів євро. Через структури Тодуа та Гецадзе ці гроші конвертуються в легальний бізнес. Юридичний супровід забезпечує група компаній Rasons, співзасновником якої є Віктор Плескун. Плескун через статус помічника нардепа Локтіонової отримує політичне прикриття. Локтіонова через сестру Марію Левченко має прямий вихід на Офіс Президента.
Результат: людина, безпосередньо пов’язана з мережею міжнародного кібершахрайства, отримує контроль над конфіскованими стратегічними активами — титановими родовищами та найбільшим столичним ТРЦ. Водночас керівництво розвідки опиняється в одній резиденції з організатором конвертаційних центрів, громадянином РФ.
Європол у своїх звітах за 2025 рік неодноразово наголошував: транснаціональні шахрайські мережі не можуть стабільно функціонувати без системного прикриття з боку місцевих правоохоронних та політичних еліт. Milton Group — ідеальна ілюстрація цієї тези. Кол-центри працювали роками. Жертви обчислювалися тисячами. А ключові фігуранти спокійно пересувалися між Кіпром, Естонією, Україною та Ізраїлем.
Навіть після естонського вироку система не зупинилася. Артур Єрмолаєв вилетів до Тель-Авіва. Тодуа залишається на свободі. Гецадзе продовжує консалтинговий бізнес. Плескун перемістився з ТРЦ у титанову галузь. Локтіонова — у парламенті. Левченко — в Офісі Президента. Гогілашвілі консультує ГУР. Буданов керує розвідкою.
А вибух у Монако нагадує: коли йдеться про такі гроші, замахи стають аргументом у внутрішніх розбірках. І кордони між кримінальним світом, державною владою та безпековими структурами стираються остаточно.
Ланцюг захоплення: від кол-центру до Офісу Президента
Фінальна конфігурація системи виглядає так: доходи від кібершахрайства Milton Group конвертуються в легальний бізнес через структури Тодуа-Гецадзе. Це дає змогу Плескуну отримувати контроль над конфіскованими стратегічними активами — від титанових родовищ до столичних торгових центрів. Політичне прикриття забезпечують народний депутат та Офіс Президента через родинний канал Локтіонової-Левченко. А безпековий парасоль тримається на раднику ГУР, який ділить резиденцію з керівником розвідки в маєтку російського конвертатора.
Замах у Монако — лише зовнішній прояв внутрішньої війни за цю архітектуру. Коли європейське правосуддя почало ліквідовувати фінансові хаби шахраїв, конкуренція за контроль над тіньовими потоками перейшла у відкриту фазу. І вибухівка біля дверей родини Єрмолаєвих — це не фінал. Це симптом.
Джерела, використані в розслідуванні:
- Матеріали кримінальної справи Milton Group в Естонії (2025–2026 рр.) — офіційні дані Державної прокуратури Естонії щодо затримання, екстрадиції та угоди з Артуром Єрмолаєвим. Суми збитків, компенсацій та деталі вироку взято з публічних судових документів.
- Розслідування OCCRP (Organized Crime and Corruption Reporting Project) — ідентифікація Давида Тодуа як неформального керівника Milton Group, його зв’язків із грузинським політичним істеблішментом та Давитом Кезерашвілі. Опубліковано в циклі матеріалів про транснаціональні шахрайські мережі, 2024–2025 рр.
- Указ Президента України про санкції проти Вадима Єрмолаєва (грудень 2023) — рішення РНБО, введене в дію Указом Президента, щодо десятирічних персональних санкцій через діяльність «Алеф-Віналь-Крим» в окупованому Криму.
- Репортажі про замах у Монако (29 червня 2026) — дані французьких та монакських правоохоронних органів, оприлюднені через європейські інформаційні агентства. Деталі про локацію, тип вибухового пристрою та кількість постраждалих.
- Дані Opendatabot та YouControl — інформація про реєстрацію ТОВ «АНЛОК ГРУП», компаній групи Rasons, ТОВ «ІС Либідь» (Ocean Plaza), Демурінського ГЗК. Встановлення корпоративних зв’язків між фігурантами.
- Декларації та офіційні дані Верховної Ради України — підтвердження статусу Віктора Плескуна як помічника народного депутата Наталії Локтіонової, а також інформація про входження Локтіонової до парламенту в серпні 2023 року.
- Журналістські розслідування щодо резиденції в Хотові (2023–2024 рр.) — матеріали українських медіа про спільне проживання родин Буданова, Гогілашвілі та Левченко, а також про власність Діани Стрелковської та діяльність В’ячеслава Стрелковського як організатора конвертаційних центрів.
- Звіти Європолу за 2025 рік — аналітичні дані про функціонування транснаціональних шахрайських мереж, їхню залежність від політичного прикриття в країнах базування.
