У нелегалів дешевше: як «Велике будівництво» Зеленського може стимулювати «чорних» копачів | –

«Чорні» починають і виграють: легальні видобувачі піску не витримують цінової конкуренції з нелегалами. Чому на Київщині активізувались крадії копалин? Скільки мільйонів незаконно видобувають? І чи спроможні нові законопроєкти врегулювати ситуацію на ринку? Своїми думками в ексклюзивному інтерв’ю журналістці Наталі Дігтяр поділились президент Української Асоціації видобувачів піску Вадим Пелих (ВП) та правозахисник ВГО «Стоп корупції» Роман Литвин (РЛ).

Добрий день! Сьогодні ми поспілкуємось на глобальну тему – незаконний видобуток піску в Київській області і на території України загалом. Знаю, що ти, Романе, займаєшся вже давно виявленням таких нелегалів.

РЛ: Найсвіжіша інформація: цього тижня нами в ході моніторингу незаконного видобутку піску в столиці та на Київщині було встановлено чергову «точку» – це садівниче товариство «Вега» у Броварському районі. Наша моніторингова група зафіксувала намив земельних ділянок, таких болотистих територій, які в подальшому реалізовуються під будівництво.

Неважливо, чи ці незаконно видобуті копалини потім продають на бетонні заводи, чи ними підсипають земельні ділянки, які в подальшому також реалізуються – фактично вони приносять незаконні прибутки намивачам.

Садівниче товариство розташоване у Броварському районі. І це не дивно, бо район наразі є найактивнішим на Київщині за видобутком піску. Бо там – найбільша концентрація спецдозволів на річці Десна. Крім того, поруч Київ – мінімальна логістична дистанція до місць збуту.

І такі випадки у Броварському районі непоодинокі: менш як місяць тому ми виявили подібну схему в садівничому товаристві «Родзинка».

Така активізація піщаних нелегалів супроводжується тим, що нещодавно Президент анонсував проєкт «Велике будівництво». Він запустився в усій Україні, зокрема й у Броварському районі, де почали будувати велику кільцеву дорогу, частину об’їзної траси Броварів.

Утворився ще один напрямок збуту піску, і в цьому зацікавлені не лише піщані нелегали, а й ті компанії – підрядники й субпідрядники – що виграли тендери, які купують цей пісок за заниженою ціною. Адже у легальних постачальників, які мають спецдозволи, копалини значно дорожчі.

ВП: Собівартість тонни піску, якщо це повністю «чорний» видобуток, не більше 20 грн – це зарплата двох людей, дизпаливо, на якому працює незаконна техніка, і все. Водночас собівартість легального видобутку, якщо платити податки, рентну плату та інші нарахування, сягає 80-100 грн.

Якщо повернутись до ситуації щодо Броварського району – вона дійсно найбільш напружена на теренах області, тому що там багато «точок». Але важливо відмітити, що до району прийшов новий керівник, який поставив задачу навести лад у видобуванні та обігу піску на території району. Проводить постійно наради, викликає бізнес, активістів та зацікавлені сторони.

Йдеться про те, що офіційні відрахування від видобутку й продажу піску на території району – насправді мізерні. Наприклад, найбільший видобувач – компанія «Собі», яка працює біля селища Погреби, сплачує до місцевого бюджету близько 2 млн грн на рік. Це дійсно копійки. Яким чином вони допоможуть району відновити дорожнє полотно, яке пошкоджене в результаті цих дій? Це перше питання.

Друге питання – використання земельних ділянок на території району. Ми знаємо, що багато компаній беруть їх в оренду в умовного громадянина нібито з метою випасу худоби та просто починають видобувати чи складати там пісок з подальшою реалізацією. Ми знаємо, що плата за користування землею, якщо це власні сільгоспугіддя, і якщо мета – видобування копалин – це зовсім різні нарахування.

У скільки разів відрізняється?

ВП: У тисячі разів. І це друга важлива проблема. На одній з відкритих нарад минулого тижня, як не дивно, найбільшу протидію голові району чинив представник компанії «Позитив», яка нібито не має жодного видобутку в Броварському районі, а є найбільшим перевізником.

Справа у тім, що повноважень голови району недостатньо, щоб розв’язувати такі питання. На жаль, у нашій країні на один законодавчий акт є два-три протилежного змісту. Це все зрозуміло – навіть із того, що казав адвокат компанії «Позитив». Але проблема від цього не зникає. І пісок як незаконно видобувався, так і видобувається. А правоохоронці, на жаль, поки що тільки намагаються якось завадити.

З ваших слів зрозуміло, що ви вже неодноразово були на зустрічах у голови РДА у Броварах, чи є в нього вже розроблена стратегія боротьби з піщаними нелегалами? Чи є владні повноваження протистояти їм? І, власне, як ви будете допомагати цьому на законодавчому рівні?

ВП: Повноваження місцевих органів влади прописані в Кодексі про надра й у постанові №615, яка регулює видобуток. Вони можуть звертатись до центрального органу виконавчої влади, який веде нагляд за надрокористуванням, тобто до Держгеонадр. Навіть із пропозицією припинення дії спецдозволів.

Мені не дуже відомі подібні випадки, хоча така норма є. Тобто місцева влада може вирішити, що певна компанія порушує норми. До прикладу, із ваговими нормами дуже складна ситуація, й у всіх перевезеннях корисних копалин є порушення. Деякі компанії називають ці норми несправедливими. Одні намагаються змінювати законодавство – входять до комісій при Міністерстві, розробляють нові норми. А інші фірми намагаються розв’язати це хабарями, якимись домовленостями, заносами. Ця проблема відома, й законодавство має бути змінене.

Була проведена велика робота з написання нового Кодексу про надра. Зараз вона зупинилась, і Держгеонадра разом із профільним комітетом ВР розробили новий законопроєкт 4182 з реформування видобутку корисних копалин взагалі. На жаль, що стосується корисних копалин місцевого значення, в цьому проєкті ми не вбачаємо бажаних змін.

Хоча певні питання він розв’язує, і ми його в цілому підтримуємо – наприклад, в частині скасування гірничого відводу.

Що це дасть?

ВП: Документ гірничого відводу, якщо казати про видобуток піску на річках, на думку фахівців, абсолютно непотрібний. Це корупційний інструмент для отримання хабарів. Є спецдозвіл, де чітко вказані координати, є проєкт, а акт гірничого відводу лише це все дублює.

Крім того, у законопроєкті 4182 є норми, які ми також вітаємо – спецдозволи можна буде вільно продавати. Тобто й сьогодні є прихований продаж, всі розуміють, що спецдозволи продають. Відтепер їх можна буде законно продавати, можна буде закладати в банку, що може надати поштовх розвитку бізнесу.

Досить дивно, коли компанія має спецдозвіл, і є 20 мільйонів тонн піску, але вона не може внести це до банку як заставу й отримати копійку, бо це поки неможливо. Закон 4182 цю ситуацію змінить.

І є ще один, на мою думку, дуже важливий законопроєкт, який повертає кримінальну відповідальність за незаконний видобуток корисних копалин місцевого значення. Скажу відверто, я був упевнений, що цього року цей законопроєкт пройде, ми бачимо роботу профільного комітету, бачимо його підтримку. На жаль, через коронавірус Верховна Рада не працює так, як ми на те чекали на початку року. Але я впевнений, що навіть не цього року, а наступного, він все одно обов’язково буде прийнятий.

Проте і це ще не все. Окрім закону про кримінальну відповідальність за незаконний видобуток, на нашу думку, і ми маємо підтримку голови підкомітету з цього питання, має бути й відповідальність за незаконний обіг корисних копалин.

Аби це запровадити, ми почали створювати механізм відстеження. Має бути певний ресурс, де можна буде побачити, який обсяг видобутку та на які підприємства він пішов. Щоб, як сьогодні, найбільший виробник бетону в Києві не міг купувати з 3 млн тонн півтори тонни – нелегально. Нібито це можна сьогодні відстежити, це має робити ДФС, взявши накладні у підприємств.

Але насправді не те, що активісти, асоціації, небайдужі громадяни, а навіть правоохоронні органи не можуть це відстежити. Тому має з’явитись такий ресурс. Це має стосуватись усіх корисних копалин будівельного значення. Але почати пілотний проєкт можна з піску.

І скільки на це знадобиться часу?

ВП: Я думаю, не менше, ніж наступний рік. Бо є протидія. Бо немає аналогів – ми шукаємо аналоги в інших країнах.

Чи є чітке розуміння, в якому напрямку рухатись щодо зміни законодавства?

ВП: Безумовно. Ми маємо рухатись у бік європейського законодавства, запроваджувати європейські норми. Дивіться, в Польщі пісок коштує 12-16 євро за тонну. В Німеччині, Італії – 26 і вище. Ці країни наблизились до межі узаконення видобутку корисних копалин.

Хоча у Польщі все коштує дешевше, ніж в Україні. Але не пісок. Пісок у нас зараз 3-4 євро. Бачите різницю? Для прикладу, я аналізував ціни на пісок у Росії. Казань – велике місто, там пісок коштує 2 євро.

Тобто є Росія, яка сотні років живе за рахунок викачування природних багатств. Є Європа, яка дбає про те, що залишиться новим поколінням, про майбутнє. І є ми. На мій погляд, наш напрямок руху – європейський. Вихід бачу лише в тому, щоб іти до європейських норм, застосовувати контроль, впроваджувати відповідальність.

Мені можуть заперечити: ви ж зараз піднімете ціни на будівництво…

РЛ: Може бути спекуляція таким чином. Якщо створити більший контроль за видобутком, вони у суспільстві почнуть робити такий обманний маневр – і ми вже таке спостерігали неодноразово, нібито їх притискають. І якщо вони почнуть працювати «вбілу», сплачувати податки, то нібито виросте ціна бетону і ціна житла. Насправді вони просто не хочуть позбуватись своїх надприбутків.

ВП: Після того, що трапилось із сумнозвісним банком «Аркада», із будівництвом – Кличко відкрито заявив про те, що коли кошти за житло приходили на рахунок, 60% відразу ж «виходили», про які ціни може йтись? Я вам скажу, що піску в вартості бетону – 5%. Він не має такого впливу на ціну.

А як щодо масштабів видобутку піску та його збуту?

РЛ: Ми бачимо два види видобутого піску: перший – повністю нелегальний, коли створюють так звані копанки, незаконний намив у місцях, взагалі непризначених для цього – це те ж товариство «Вега», «Родзинка», славнозвісна точка видобутку, до якої були причетні «діамантові прокурори»…

Ми з таким зіткнулися і на Дніпропетровщині, коли ФОП «Маляр» взяв в оренду земельні ділянки сільгосппризначення і під президентське «Велике будівництво», яке проходить у кількох кілометрах від цього місця, почав просто посеред поля копати пісок. Утворюється велика яма, туди кидаються земснаряди і далі продовжується вже намив. Люди збагачуються просто на рівному місці.

Інший вид піщаних нелегалів видобуває необлікований пісок. Є підприємства, які мають спецдозволи, але показують не весь пісок. Ці копалини теж нелегальні, з них не сплачують податок.

На прикладі Броварського району ми побачили гарну ініціативу з боку місцевої влади: потрібно як контролювати законних видобувачів піску, щоб вони повністю працювали «вбілу», так і організувати їх разом із владою у боротьбі проти «чорних» копачів. Бо останні не тільки незаконно збагачуються, але й завдають великої шкоди довкіллю, місцевому бюджету і так само – законним видобувачам.

І ми хотіли б звернутись до законних копачів, які мають у цих регіонах спецдозволи, щоб вони об’єднувались для боротьби з нелегалами. Це проблема непоодинока.

Що залишається на тому місці, де вже видобули пісок? Якої шкоди завдають такі дії?

РЛ: Далі кидається земснаряд, і видобувається ще більше!

ВП: Поки не дійдуть до глини. Потім підуть на іншу точку. А на цьому місці залишиться пустеля. До прикладу, візьмемо острів Гаїті. Там з одного боку Домініканська Республіка, з іншого – держава Гаїті. І навіть на Гугл-мапах видно кордон: ось пустельне Гаїті, а ось – зелена Домінікана.

Це не найкращий приклад, звісно, бо пісок – це не дерева. Якщо навіть ліс вирубати, то років через 100-150 він знову виросте. А піску більше вже не буде.

Повертаючись до президентського «Великого будівництва», Держгеонадра і Роман Опімах відреагували на цю проблему. Бо пісок і щебінь дійсно потрібні. Вони не лишаються осторонь і розробили програму: виставляють 89 ділянок, на яких можливо буде вести видобуток піску та інших корисних копалин місцевого значення безпосередньо в радіусі не більш як 80 км від точки, де будуються ці дороги.

Будь ласка, якщо потрібен пісок – приходьте, отримуйте спецдозволи, сплачуйте народу України рентну плату і дотримуйтесь мінімальних природоохоронних норм. Прикриватись «Великим будівництвом» з боку місцевих органів – це не державницька позиція.

Ми навіть стикались із намаганням прийняти у новому законі норми про річковий транспорт, згідно з якою підприємства, що ведуть днопоглиблювальні роботи, можуть в рахунок оплати своїх робіт забирати собі цей пісок і далі розпоряджатись ним на свій розсуд. Якби цю норму прийняли, то жодного днопоглиблювання не було б. Вони б стали, де їм вигідно, і стояли б там 5 років, як «Мостобуд».

На щастя, наскільки я знаю, ця норма скасована. Нас почули і здебільшого це перемога Асоціації.

РЛ: Звичайно, не потрібно забувати про вид нелегального видобутку піску, яким прикривались раніше піщані нелегали – дозвіл на розчистку. Була велика проблема в Києві, коли через комунальні підприємства піщані нелегали брали дозволи на розчистку й благоустрій територій річок та озер, заходили на водойми і максимально викачували з води пісок. Продавали й шли звідти. Замість збереження екосистеми, вони завдавали просто непоправної шкоди.

Романе, скільки незаконних точок видобутку піску вам вже вдалося зупинити?

РЛ: З того часу, коли ми взялися за боротьбу – близько 5 років, нам вдалося зупинити повністю на території Києва незаконний видобуток піску, який вівся повністю «в чорну», та майже повністю зупинити напівлегальний видобуток, де прикривалися документами під розчистку та днопоглиблювання.

Також на Київщині це близько 30 місць нелегального видобутку піску, це зазвичай місця в садівничих товариствах. Це Броварський, Вишгородський, Києво-Святошинський райони.

ВП: Обіг піску в Києві та передмістях – близько 10 млн тонн на рік. З них офіційно – 8-9 млн тонн. Але в масштабах країни ситуація загрозлива. І «Велике будівництво» загострило ситуацію ще більше.

РЛ: Слід зауважити, що в умовах коронавірусу зупинилися перевірки з боку всіх державних органів. Ані Держекоінспекція, ані ДАБІ не можуть перевірити об’єкти будівництва. Хоча у Києві зараз просто величезний будівельний «бум». А для цього потрібні будматеріали – щебінь і пісок.

Чи пов’язано це із сезонністю?

РЛ: Взимку видобутку піску майже немає. Тільки де-не-де по Дніпру видобувають, ну й кар’єри.

ВП: На водних об’єктах взимку видобуток неможливий. Потім починається великий нерестовий період. Ми сподіваємось, і Асоціація багато працює в цьому напрямку, що не буде порушень у цей період, що підприємства не будуть працювати. Ганебної практики, коли рибагентства видавали якісь дозволи працювати в нерестовий період, більше не має бути.

На жаль, ми розуміємо, що це велика економічна проблема – більше пів року підприємство стоїть. А якщо у нього великий штат, є зобов’язання перед партнерами, воно має працювати. Але, будь ласка, накопичуйте, треба інвестувати й розвивати підприємства.

Підіб’ємо підсумки нашої розмови. Звернімось до глядачів, до піщаних нелегалів – що б ви їм побажали?

ВП: У мене особисто немає жодного упередженого ставлення до конкретних людей. У мене є негативне ставлення до порушень. Тому я хочу закликати тих, хто нелегально видобуває пісок, подивитися на можливості легалізувати свій бізнес. Тим більше, що я вже казав: 89 ділянок виділяється під «Велике будівництво». Зараз відкрита досить прозора процедура отримання спецдозволів.

А якщо ви хочете видобувати там, де не можна – чекайте, настане кримінальна відповідальність. Вона буде, і це реальні терміни ув’язнення.

Тому рекомендую все ж легалізуватися й працювати в рамках закону.

РЛ: А також хотілося б звернутися до глядачів, до громадян, які можуть спостерігати такі дії. Щоб повідомляли нам на гарячу лінію, а ми будемо зі свого боку вживати всіх заходів, аби нелегального видобутку не було. І будемо максимально налагоджувати комунікацію з правоохоронними органами, місцевим самоврядуванням.