Оккупанты столкнулись с реальностью: какие последствия сбития самолета А-50У для россиян

0

Оккупанты столкнулись с реальностью: какие последствия сбития самолета А-50У для россиян

Итак, каковы последствия уничтожения над акваторией Азовского моря самолета дальнего радиолокационного обнаружения (ДРЛВ) противника типа А-50У…?

Условно, их можно разделить на две категории…

Далее текст на языке оригинала

  1. Наслідки, так би мовити “загального” характеру, тобто ті, які вплинуть на загальні спроможності противника, щодо подальшої організації та ведення ним бойових дій…

  2. Й, сутто конкретні, тобто ті, які будуть мати значення у контексті знищення літака саме цього типу, саме на цьому напрямку й в контексті конкретних умов та цілей його застосування…

Для обох категорій наслідків важливі, а я би, навіть, сказав кардинально важливі, так звані, тактико-технічні характеристики цього літака, те що криється за абривіатурою ТТХ.

Однак, важливо розуміти, що ці самі ТТХ, які й роблять його таким унікальним, стосуються власне не його самого (базовим літаком є цілком звичайний й добре відомий з радянських часів серійний військово-транспортний літак Ил-76), а встановлений на його борту радіотехнічний комплекс (РТК), який й дозволяє перетворити сам літак, звісно разом із цим РТК, у такий собі радіолокаційний комплекс (РЛК) повітряного базування…

Саме можливість підняти цей РЛК у повітря й робить його “дальним” (бо різко збільшує дальність виявлення повітряних, наземних та надводних цілей за рахунок розташування радіолокаційної станції (РЛС)  саме у повітрі) й відповідно – “унікальним”.

Звісно, свого часу, під час розробки та створення цього комплексу, “замовники” (а це було мо срср) дійшли до висновку, що цей літак варто наділити спроможностями не тільки власне виявляти цілі на значній відстані, а іншими спроможностями – обмінюватися цією інформацією про виявленні цілі, з іншими “абонентами”, головним чином – іншими КП(ПУ) та засобами ураження… тобто, здійснювати розподіл, наведення та загалом УПРАВЛІННЯ діями інших засобів (в тому числі, ураження) по виявленним цілям. І бажано це робити у автоматичному (напівавтоматичному) режимі…

Відповідно із цими побажаннями, окрім власне РЛС, на літак було встановлен відповідну апаратуру та обладнання, пристосовану для роботи саме на літаку та “у комплексі” із цією РЛС… разом, все це й отримало назву “Шмель”…

Ось, саме його ТТХ й є “ключовими” для визначення цінності та значення знищення цього літака…

Якщо простими словами, то внаслідок всіх цих маніпуляцій, радянському союзу під кінець свого існування (літак А-50, здійснивши перший політ ще у 1978-у році, а був “прийнятий на озброєння” лише у 1989-м році) вдалося створити комплекс ДРЛВ більш-менш співставний (але, хіба тільки за призначенням) із американським аналогом, літаком ДРЛВ ВПС США Boeing E-3 Sentry з РЛС AN/APY-12, який здійснив свій перший політ ще у 1975-у році…

Читайте також:  У Зеленського закупили мільйони непотрібних експрес-тестів замість ефективних ПЛР тестів на коронавірус

Бо за своїми ТТХ цей А-50 значно поступався “американцю”… а процес його “доведения до ума”, виготовлення та вартість були настільки ємними… що були цілком співставні із виробництвом, наприклад, стратегічного бомбардувальника типу Ту-160…

Серійно, на Ташкентському авіазаводі си-ри-си-ри встиг виробити по одним даним – 33 літака цього типу, а по іншим – 31… у 1991-у, звісно, ці потуги із “дальньою радіолокацією” повітряного базування скінчились…

У період з 2003-го по 2009-й роки ри-фи реалізувала програму модернізацію цього літака, зважаючи на той факт, що за своїм призначенням та можливостями, цей літак зайняв ну дуже важливе значення у системі управління бойовими діями на оперативному та стратегічному рівнях…

Головний сенс модернізації звівся до спроб розширення всього комплексу ТТХ РТК “Шмель”, його автоматизованої системи управління (АСУ) РЛК, а також апаратури зв’язку та встановлення на борту літака, образно кажучи, туалета та буфета… або як це назвали у самій росії – “блока бытового оборудования”…

Модернізований зразок отримав назву А-50У

Тепер, безпосередньо, до наслідків…

  • Зважаючи на такі фактори, як наявність обмежаної кількості літаків цього типу у ри-фи (одні оцінюють її у 10 одиниць, інші – у 9, й навіть, 7, насправді ця цифра дуже залежна від реального тенічного стану цих літаків… за моїми оцінками, їх може бути у працездатному стані не більше 5-и одиниць), а також обмежані можливості ри-фи, щодо подальшої модернізації та підтримання РТК цього літака у працездатному стані (головним чином, через широке використання комплектуючих іноземного виробництва, в тому числі, в складі елементної бази цього РТК), втрата КОЖНОГО літака типу А-50У є для росіян досить чутливою…

  • Знищення літака ДРЛВ – унікальний випадок у сучасній воєнній історії, бо це мабуть одна з найважливіших повітряних цілей, з можливих. Принамйні, на рівні із так званим ПКП “Судного Дня”, чи “Бортом №1″… По суті, це одночасно й “дальнобійний засіб виявлення” й центр управління та координації діями усіма типами засобів ураження оперативно-стратегічного рівня противника…

  • Загибель екіпажу та бойової обслуги РТК цього літака (а при його ураженні, вони майже гарантовано гинуть) – ще одна чутлива втрата для противника. Їх не так легко та швидко підготувати, як здається на перший погляд. Особливо, у контексті  “управління та координації діями військ(сил)”.

По суті, це унікальні фахівці із дуже специфічною комбінацією (набором) навичок, як у професійно-технічній сфері так й у галузі військового мистецтва…

  • Й ще один із “загальних” наслідків. Ураження (знищення) літака типу А-50У це – ще й сильніший удар по тому, що називається самими росіянами, “престиж государства и её армии”, а також морально-психологічному стану усього персоналу, причетного до експлуатації та використанню літаків цього типу.
Читайте також:  Столар передавав мені гроші за завданням Кличка на мурали, - Лерос

Тепер, конкретно… як це відіб’ється (а точніше, вже відбивається) на ситуації…

Спочатку про ТТХ, які “мають значення”

1) Можливість виявлення повітряних цілей (виходимо з існувавшого ще до недавно району чергування цих літаків у північній та північно-західній частинах Азовського моря)…

З північно-західного напрямку…

  • по літакам типу Су-24, Миг-29, Су-27 – траверс по дирекції південний схід – північний захід, умовно Могілів-Подільский – Вінниця – Біла Церква…

  • по крилатим ракетам (КР) типу “Шторм ШедоуСКАЛЬП” – траверс по тій же дирекції, умовно Скадовськ – Нікополь

  • по ціли типу установки РСЗВ “Хаймарс”… можливо трохи дальше, десь на рівні “Херсон та околиці”…

  • по груповой цілі  типу “механізованийтанковий батальйонрота на марші” – правобережна смуга вздовж Дніпра ними, безперечно, також проглядалась досить впевнено

  • по морським (надводиним) цілям… майже до межі радіогоризонта (тобто проглядалася майже вся акваторія північно-західної частини Чорного моря, де можуть діяти українські плавзасоби)…

З північного напрямку… відповідно

  • умовно Київ – Путівль… по літакам

  • по КР, умовно вони починали їх бачити десь з рубіжу Запоріжжя – Покровське…

  • цілі типу ПУ РСЗВ “Хаймарс” чи ТРК “Точка-У” – вони бачили  вже умовно з рубежу Дніпро-Павлоград та південніше, так само як й батальйонроту на марші…

За даними самих росіян…

ця “дура”, нібито, може наводити через всіляки командні алгоритми (тобто, “согласовывая” та “утверждая”), десь до 12-и власних винищувачів, а у автономному режимі управління (тобто, самостійно, з борта А-50У), керувати практично цілим авіаполком – до 30-и літаками…

Яке на мене, цифри, м’яко кажучи, трохи завищенні… бо ну-у-у дуже рідко ця лайба наводила на практиці більше 4-6 власних “бортів”…

Очевидно, найбільш важливими цілями для літаків А-50У були літаки Повітряних Сил ЗСУ. В першу чергу, здатні нести КРПБ (крилаті ракети повітряного базування типу “Штормів” та “Скальпів”) + доопрацьовані “Нептуни” та ще ряд інших українських засобів повітряного ураження, про які я офіційно не буду згадувати).

Причому, чергування А-50А-50У було організовано противником таким чином, щоб зона гарантованого виявлення повітряних цілей (а такою можливо вважати повітряний простір починаючи з рубежів виявлення цілей типу КР) повністю “накривала” території, де діють російські війська…

По суті, противник прагнув створити над своїми військами у всій Південній зоні суцільне та гарантоване радіолокаційне поле…

Читайте також:  Благодетель или мошенник: кто такой Константин Ефименко и что о нем известно

А тепер, візьміть й відсуньте всі ці рубежі та зони…

МІНІМУМ на 200 КМ на СХІД… у повітряний простір над Краснодарским краем ри-фи, як це сталося зразу ж після ураження А-50У над Азовським морем…

Що станеться…?

Принаймні, зразу декілька речей…

  • Гарантоване та щільне рл-поле над російськими військами у всій Південній операційній зоні, що…? Правильно, зникне… й набуде таких “крОсівих” якостей, як “очаговое” та “обмежене по висотах”…

  • Рубежи гарантованого виявлення противником повітряних цілей типу літак, крилата ракета, а також наземних цілей змістяться куди? Правильно, майже у дупу…

Не мені вам пояснювати, як це вплине… на РЕАЛЬНІ можливості не тільки наших Повітряних Сил… а й всіх ЗСУ…

Думаю, ви самостійно, мої шановні читачи, здатні зробити наступні висновки, у цьому сенсі…

Й останне… з наслідків, вартих уваги…

Про них я вже трохи писав у попередніх постах…

Очевидно, що росіяни, звісно, можут верзти “у ефірах” будь-яку дичину про “френдлі-фаєери” з боку своєї ППО й т.і. Цим вони можуть обманювати самі себе, свою “громадскість” та будь-кого іншого…

Але у випадку із знищенням А-50У їм об’єктивно доведеться змиритися із “жОСкой реальностью”, що у України є “якась така хитра зброя” (скажімо так), яка здатна вражати повітряні цілі типу літак ДРЛВ на відстанях до 150-160 км…

Й що з цього витікає…?

Вірно… відтепер, у цій смузі (починаючи рахувати з ЛБЗ) ЖОДНИЙ російський літак не може вважати себе “у безпеці”, навіть, при всіх “благоприятных” услових виконання польоту…

Й так,…

самі цікаві наслідки… ЩЕ ПОПЕРЕДУ…

disclaimer_iconВажно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке…

Источник

Залишити відповідь